Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


„Художників розуміє мало хто, а хороших - ще менше”

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Хочеться бахмачан та гостей міста запросити відвідати виставку художніх робіт авангардизму в нашому музеї, яку люб’язно погодився надати наш молодий талановитий земляк Олексій Путря.


Такого виду виставка у нас вперше. Вдячна за пораду зробити її Ковтуну Василю Івановичу. Роботи сучасного мистецтва дуже популярні в Європі. Але щоб було розуміння таких робіт у відвідувачів, хочу навести слова нашого відомого земляка-художника, мистецтво якого також називають авангардом, Віталія Мовчана із с.Дмитрівки. „Художникам – не тільки малярам, але також поетам та іншим – притаманне образно-інтуїтивне світосприйняття, яке було нормою для первісних людей і залишилось як „пережиток” у засадах і буденного мислення, й народної культури, й професійного мистецтва. Цей „пережиток” на тлі раціональної міської культури Європи є насправді основою людського єства, в якому емоції продовжують (хоча й менше, ніж у первісні часи та в східних культурах) переважати над розумом».


У роки, коли радянське мистецтвознавство пестило „соціалістичний реалізм”, марно намагаючись прищепити в ньому нещадну класову боротьбу до небаченого вихолощено-неземного гуманізму, західні культурологи безстрашно занурювались у безодню людського єства. І досягли в цьому таких рівнів, де індивідуальне справді зливається із суспільним, а загальнолюдське – з усесвітнім. Оцей дійсний реалізм дає ключ для розуміння будь – яких проявів усесвітньої культури, не підрозділяючи її штучно на „прогресивно- комуністичний” та „реакційно-буржуазний”. Штучність такого розмежування, його згубність для цивілізації очевидні, адже реалістичний та абстрактний напрямки в мистецтві співіснують. В культурі всіх часів і народів завжди співіснували свідоме та підсвідоме. Причому реалістичний напрям (і не тільки в мистецтві, а у будь-яких проявах буття) переважає в період стабілізації, зрозумілості й підконтрольності історії, а абстракціоністичний- у періоди дестабілізації, незрозумілості й безконтрольності. Архетипи (початкові образи, первісні форми) супроводжують кожну людину і постають перед нею здебільшого вві сні та в стресах, коли свідомість утрачає диктат аналітичної логіки. Митці, які досі тяжіють до образно-інтуїтивного, відчувають архетипи набагато частіше, виразніше й навіть у потоці буденності, вони мають майстерність зафіксувати їх у своїх творах, надати химерам певного вигляду, колориту, буденності. „Нормальна людина” повинна шанувати ці самі химери, розумітися на абстракціонізмі з його титанічним проникненням у сутність і зміст, у минуле й майбутнє. Бо якщо не розумітись на цьому, втрачаєш перспективу буття, забуваєш початок і не передбачаєш кінець, не можеш оптимально захиститись від жахів і прилучитись до щастя.”


Щоб зрозуміти твори Олексія Путрі, варто ознайомитись з його біографією та творчим шляхом. Олексій Путря – архітектор, художник, який народився у 1981 році в м.Бахмачі. У 1998 році закінчив ЗОШ № 1. Вже у дитинстві він малював. Оскільки у нас у Бахмачі ніякої художньої школи немає і не було, то хлопець вчився малювати самотужки. Його батько, Петро Володимирович, в дитинстві робив замальовки, але не став розвивати цю схильність на серйозному рівні. Сина в дитинстві приваблювали батькові журнали „Фото” і „Рибалка”, звідки змальовував те, що йому подобалося. Любив ліпити, через що часто виникали непорозуміння з батьками через заліплені пластиліном килими. Він лівша, що свідчить про особливий розвиток образного сприйняття, уяви, емоцій, інтуїції. З першого класу його перевчали і перевчили - почав писати правою рукою, однак малює лівою, тому що генетична домінанта все – таки бере своє. Після закінчення школи вони з мамою з’їздили до київського психолога порадитись щодо його майбутньої професії, яка визначила, що він творча натура.


Олексій вступив до Київського Національного університету будівництва і архітектури, який закінчив у 2006 р. Спочатку працював у Києві з товаришем над різними замовленнями, потім у 2007-2009 рр.- в англійській фірмі, власник якої, Джон Зіферт- архітектор у третьому поколінні: проектували великі об’єкти, готелі, в Києві, Харкові, по всій Україні. У докризовий час архітектура розвивалася. Штат фірми становив тоді 50 чоловік, потім з погіршенням економічної ситуації в країні – 30 , і дійшло до 16 чол. Він залишив фірму і поїхав до Польщі, вступивши до Вищої школи технології і управління у Варшаві, прагнучи отримати магістерський диплом європейського зразка. За півроку вивчив польську мову. Потрібно було не тільки вчитися, а й працювати, заробляючи гроші на проживання і оплату навчання. Однак роботи за фахом не вдалося знайти через тодішні кризові явища і в польській економіці, і Олексій повернувся назад, у Київ, де 2 роки разом з товаришем працювали, займаючись в основному інтер’єрами. З 2012 року знову пішов у невелику будівельну компанію, в якій проектує різні будинки.


З самого початку роботи, в її процесі- розміри, креслення постійно обмальовував своїми лініями, відображаючи гру ліній, які проходять крізь нього, руками переносячи їх на папір. Спочатку у нього були маленькі, незначні роботи, в тому числі і на фанері, яку прогрунтовував. З 2011 року почав робити більші замальовки (наприклад 120 х 140 см). Його знайома, театральний режисер, сказала, що фанера – це несерйозно, треба полотно, і він почав вчитися його натягувати, грунтувати і писати по ньому. Отже, насправді він самоучка. Правда, в університеті трохи була дисципліна, яка стосувалася малювання, навіть на пленері бували, але вчили малювати тільки аквареллю і гуашшю. Олією взагалі не писали. Олією він сам спробував писати у 2006-2007 рр. Спершу трохи розізлився, тому що техніки не було взагалі. Фарби змішувалася в сірі, тьмяні невиразні кольори. У процесі роботи випрацював свою техніку. У 2012 році подав заявку Славі Фроловій на участь у виставці. Вона – журналістка, телеведуча, член журі програми „Україна має талант”, і водночас розробила арт-проект, який об’єднав 3 крила українських художників – Півдня, Заходу, Центру України. С.Фролова зібрала під патронатом Фонду розвитку і підтримки молодого мистецтва України „Slava Frolova-Group”більше 300 українських молодих художників, для яких організовує виставки в Україні і за кордоном. Наш земляк брав участь у 3-4 виставках, організованих нею, – у Львові, у картинній галереї на Андріївському узвозі...


Тетяна Стрикун,
директор Бахмацького
районного історичного музею

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове