Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Надихає Господь

Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 

Мороз надав повітрю особливу прозорість, то звідси, з високого пагорба над Сеймом, видно далеко-далеко. Намагаюсь відшукати у сизій далечині дзвіницю Крупицького монастиря. Десь ще далі тягнуться до небес бані коропських церков, але, звісна річ, розгледіти їх не вдасться. А так хотілося побачити хоча б силуети храмів, де теж святкують Різдво Христове...


Простір Цитаделі відкритий всім вітрам. Навіть легкий подих повітря підсилює щипучий морозець. Проте , не дивлячись на мінус десять, на вулиці здається тепліше. Все це від святковості, у яку занурилась стара фортеця. Тут, біля гетьманського палацу і козацької церковки, розпочалося дійство з нагоди Різдва Христового. Зібрались і старі, і малі.


Серед присутніх помічаю знайомі обличчя не лише мешканців гетьманської столиці, тут чимало гостей. Один із них Володимир Сорока. Нині він управляючий відділенням «Ощадбанку». Хоча сьогодні не робочий день, теж приїхав у Батурин.


- Дізнався, що батуринці святкуватимуть Різдво, то й приєднався. З цим містечком, з цим старовинним краєм так багато пов`язано, здається, що ніколи Різдво Христове не зустрічав за таких урочистих обставин.


Голови районних рад – Бахмацький і Ніжинський Іван Желіхівський та Олег Бузун теж завітали на Присеймів`я.


- Різдво – найголовніше наше свято, то як можна не скористатися можливістю розділити людську радість. Приємно, що тут зустрілися юні прочани обох батуринських храмів, - пояснюють обоє.


Дійсно, знаково, що проводять свято діти, які відвідують Воскресенську церкву Московського патріархату і Покровську – Київського. Захотілося познайомитися з учасниками різдвяних вертепів і виконавцями святкових колядок. Спочатку підійшов до менш чисельного гурту, їх спів здався лагіднішим. Скоро зрозумів, що інакше не могло і бути. Посудіть самі – Аліна, Владик і Дмитрик із однієї родини Базаліїв. Ще є тут два братики Прокопенки – Степан і Ярослав. Хоча Софійка Головченко, донька одного із священиків, найменша, але старалася співати і віршики читала дотепно. То на цьому творчому фоні Діана Башук була вже зобов’язана співати злагоджено з усіма. До речі, згадані діти тільки-но виступали вертепом у міському Будинку культури, де розчулили своїм співом прочан Воскресенської церкви, то не встигали вже переодягтися у костюми своїх персонажів. І там, на сцені, і тут, на Цитаделі, виконували колядки - „А ми люди подорожні” та „Бог ся рождає, хто це може знати...” Саме їх мелодійний спів зігрівав присутніх.


Інший гурт – справжній вертеп, створений колектив майже 10 років тому. Підійшов до найстаршого з учасників, це Кирило Безсмертний. Він вже 11-класник, а з колядувальниками сім років. Він і розповів про своїх молодших товаришів. Роль Пастухів грали: 5-класник Максим Гела, доросліший на рік Назар Тинкалюк і Павло Чепурухин з дев’ятого. Семикласниця Вікторія Петрух була за Янгола. Запам’ятати всіх не зміг, бо їх аж 17. Проте маю згадати про Олександра Колісника, парубок - вже студент, але на Різдво приїздить до рідних, обов’язково виступає з вертепом. Цього разу був Гетьманом.


Співали вони „Нова радість стала” та „Во Вефліємі”.


Потім своєрідний різдвяний концерт проти неба продовжили бажаючі заспівати куплети, чи почитати віршики.


Завершилося дійство виконанням всіма присутніми Державного гімну. „Ще не вмерли України ні слава, ні воля...” злітало у морозяну прозору блакить. Вони мали сягнути небес, у яких українці просять сьогодні крім всіх благ ще і миру. Сподіваюся, що на небі почують ці прохання. А до злагоди на землі перші кроки зробили юні прихожани двох братніх Церков. Можливо на цей поступ їх і надихав Господь, підказавши працівникам заповідника „Гетьманська столиця” здійснити цей неповторний захід у самому серці Батурина.


Борис Сєдач

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове