Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Мелодії пісківського водохреща
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: Неділя, 25 січня 2015, 18:08
Піски знову покликали у дорогу – село святкує Ворохрестя. Приїжджаю сюди з задоволенням, бо кожного разу відкриваю щось нове.
Біля ставочка, обабіч старовинного шляху на Борзну, скупчилось кілька десятків автомобілів, люду ж не перерахувати. Зривається лапатий сніжок, але це не початок віхоли. Здогадуюсь, що то небеса прикрасили початок святкового дійства тихим снігопадом.
Прочани місцевої церкви Казанської ікони Божої Матері на чолі з отцем Віталієм розпочинають свято молитвами, в такт яким присутні кладуть на себе хрести. Оглядаю місце дійства. Поруч із водоймою нап’ято просторий намет, підлогу якого щедро заслано ароматним сіном. Теплий настил з сухих трав пролягає аж до щойно спорудженого помосту. Далі до води можна дістатися сходинками з перилами. Над огородженою купіллю височить хрест з розп’ятям. Кілька ялинок і прикрашені їх гіллям арки над помостом і сходами, нагадують про недавні Різдво і Новий рік.
Дійство розпочинається молитвами, від чого кілька десятків свічок у руках присутніх, здається, горять ще яскравіше. У такт молитвам присутні кладуть на себе хрести, повторюючи слова богоспівів.
Літію завершено. Отець Віталій кропить гурт свяченою водою. Люди колихнулися назустріч, аби життєдайні краплини падали на них рясніше. Тут же в небо злітають голуби. Злет кожного Божого птаха супроводжує дзвінкий звук пострілу. Доки триває процес освячення води, сміливці вже гуртуються біля намету, готуючись до головного дійства Водохреща. Бажаючих зануритись у крижану купіль чимало.
Неподалік, майже в кількох кроках, місцеві куховари виставляють на столи свої вироби – пиріжки, булочки, подають підігрітий кагор. Тут же цукерки, печиво, інші солодощі. Та найбільше ваблять до себе аромати польової кухні, де підстиг традиційний куліш. Смак страви підкреслює духмяний узвар із сухофруктів.
Звідкись з’являються брички, запряжені баскими кіньми. На одній із них навіть встановлено кулемет. Знаходиться чимало бажаючих прокататись прилеглою сільською вулицею. Є охочі проскакати верхи, для їх послуг скакун під сідлом.
Намагаюсь відшукати хрещеного батька всього цього неповторного дійства – козацького отамана Чернігівського осередку Війська Запорізького Валерія Колошу. Саме він багато робить для відродження народних традицій. Ще і далі продовжував би шукати очима організатора цієї популярноі не лише у пісків’ян урочистості, та назустріч трапилась Віра Іллівна. Це мама нашого героя. Від неї дізнаюся, що Валерій Петрович ще вночі відправився продовжувати лікування у госпіталі. Напередодні відпросився у медиків і затримався у рідному селі на добу, аби перевірити підготовку вже традиційного пісківського Водохреща.
Низький уклін нашому землякові-ентузіасту, який турбується про людське дозвілля, про відродження духовності, про повернення народних традицій.
А свято продовжується. Одні заходять у крижану купіль, інші зігріваються кагором, хтось смакує куліш, і всі разом насолоджуються мелодійним співом народного аматорського колективу «Берегиня». Ті мелодії і досі лунають у моїй пам`яті.
Борис Сєдач
Детальніше...