Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Без надії сподіваюсь…
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: Понеділок, 11 травня 2015, 10:15
Не раз згадую відомий вислів капітана Врунгеля: «Як корабель назвеш, так він і попливе». Нещодавно, відвідуючи сторінки помічника-Інтернету, прочитав цікаве трактування з латинської слова «береза» – «бити, сікти». Задумався… А потім вирішив, що дане пояснення давнє, і мається на увазі застосування, як одного з виховних методів - різок.
Вихідними днями довелося подорожувати. Весняний краєвид за вікном машини вражав своєю красою. Заїхали у березовий гай. Відразу погляд зупинився на чорній плямі серед зелені вже розквітлих дерев. «То, напевне, здалеку так здається», - подумав я. Та з наближенням зеленішим воно не ставало.
- А що воно таке? - запитую тата.
- Слід людини, - почув у відповідь.
- А чому слід? Форма зовсім інша. Більш схожа на серце.
Тато зупинив машину: «То, синку, болюча рана всього лісу, його вирване серце!»
Ми пройшли далі. Важко було не помітити глибоких ран після збору соку. А засохлі віти застигли схиленими в журбі. Помітним було їхнє прагнення до життя. Вони ще подекуди намагалися випустити зелені листочки. Та сил не вистачило, щоб побороти страшну хворобу людства - недбалість!
І тут я згадав: «бити, сікти». Так от воно як, не береза завдавала болю людині своїми різками, а людина - їй! От і не вір Врунгелю.
І ось я побачив берізку, яку ніби сховали поміж себе сосни. Вона шелестіла молодим листячком. «От пощастило!» - подумав я. Але помітив, що то був не шелест від вітру, а страх і тремтіння від побаченого – люди! То виходить, що вартість добрих справ – життя? Заплутався…
Їдемо далі. Дуже радію, коли бачу зелень березових галявин. Вижили білокорі! Фортові ці красуні!
Попереду в мене буде ще багато таких подорожей. Та сподіваюсь побачити справжнє людське відношення до природи, щоб можна було застосувати тільки єдине трактування українською слова «береза» – «світитися, біліти».
Богдан Кондратенко,
Бахмацька гімназія, 7А клас
Детальніше...