Люди – про свята, а я, скажете, знову дряпатись? Так не можу ж більше терпіти, тобто мовчати. А мовчати - якраз про оте “терпіти”. Бо терпіти, кажуть лікарі, здоров’ю шкідливо.

 Кожен з нас хоч раз у житті, напевно, бував у ситуації, коли…ну, дуже хочеться самі знаєте куди. А от питання – куди? Мені як корінному жителю Бахмача болить це давно. Та ота бабця добила зовсім – це була остання крапля, терпець урвався.

 

Неділя. Із велелюдного потоку, що тече рікою від церкви, виривається невеличка постать і – як на розстріл!- під стіну гаражів, котрі біля “Білого дому”. Люди розуміють – знічено відвертаються. А мені пригадується подібна трагікомічна картина: іду вулицею Дружби, назустріч дивними перебіжками наближається чолов’яга, та з таким відчаєм у погляді, що нібито кінець світу угледів. Від будинку – до будинку, мов загнаний заєць. Ви можете продовжити приклади, правда? Бо такі натуралістичні картинки можна побачити всюди в нашому місті. Можна вже багаторічний серіал написати на тему “Бахмацькі громадські туалети”. Вибачте, без слова цього ніяк не обійтись! Як, власне, і без того, що це слово означає. У нас, в Бахмачі – нічого не означає. Ні, трохи брешу: якщо у вас непогані спортивні дані, ви можете швидко подолати відстань між двома унікальними для нашого міста спорудами санітарно-гігієнічного призначення – від вокзалу до базару. Вони є і в “присутствєнних місцях”, як колись називали всілякі бюрократичні установи. Але здебільшого для широкого загалу зачинені – тільки для внутрішнього користування. (“Тільки для білих!”) Можна, звісно, зрозуміти і прибиральниць – народ у нас ще той!  Але ж бігаючи під кущі та попід стіни, аж ніяк не стане цивілізованішим.

Ось свято велике наближається, зійдеться на площі, а потім в парку бахмацький люд. Буде там усе: слова красиві, концерти, торгівля – мед-пиво по вусах… А після того?..

Навіть у давньому Римі була каналізація. Наш Бахмач теж немолодий: у 1867 виник як селище при станції, а 1938-го отримав статус міста. А якщо згадати про поселення Бахмач, яке, за літописом, було вже в 1147 році, то ми ой які давні.

То що, так і будемо загижувати наше історичне місто? Чи як, дорога владо?  Добре бути кицькою, добре буть собачкою?...

А так хочеться – людиною.