Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Подарунок до свята

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

- Де у вас олійний цех? – запитав у пісків’ян на головному сільському перехресті.


- А їдьте у бік ферми… Пам’ятаєте, де у нас приймали молоко? – почув у відповідь.


Де була приймальня, не згадав, але приблизно уявив.


Приїхали на майданчик проти молочно-товарного комплексу, вийшов з легковика, аби уточнити подальший маршрут, але тут же відчув, що потреби в цьому не буде. Специфічний апетитний аромат, що доносив ледь відчутний вітерець, видавав об’єкт моєї уваги.


Приміщення оздоблене зовні, але ще більше привабило зсередини. По-перше, занурився у неповторний аромат олійниці. Приємне тепло випромінювали ретельно вифарбувані стіни, а ще на їх фоні виблискувало сріблом новісіньке обладнання. Все тут автоматизоване, за виробничим процесом слідкує комп’ютерне начиння, все тут, як говориться, на кнопках.


У цеху лише двоє операторів. Спецодяг знеособлює, але все ж, пізнаю одного з них. Це Олександр Григорович Зайко. Вітаємося. Розпитую про роботу цеху.


- Працюємо недавно. Проте вже кілька днів як освоїлись, вийшли на проектну потужність, за зміну переробляємо 25 тонн сої.


Слухаю і все поглядаю на золотисту цівочку соєвого масла, що стікає з-під пресу. Олександр Григорович, перехопивши погляд і прочитавши моє бажання, пропонує посмакувати продукт. У миску із маскою олією і дрібненькою сіллю акуратно вмочую скибочку хліба, який гостинний господар приберігає для гостей–екскурсантів. Правда, смачно.


Соєву олію доводилось смакувати і раніше. Присмак її специфічний. Є багато гурманів, хто вважає її найсмачнішою. Такої ж думки і другий оператор Іван Анатолійович Морміль.


Якраз нагодився у цех директор ПСП „ Пісківське” Валерій Петрович Колоша. Пояснює, що головним споживачем їх харчового продукту будуть фірми з Прибалтики. Багато олії закуповуватимуть для кондитерського виробництва, значну кількість перероблятимуть на біопаливо.


- Ми ж виробляємо ще і шрот, - продовжують екскурсію мої гіди. У сої 10% жиру. Після переробки залишаються сліди олії. Вже відправляли, так би мовити, макуху у спеціалізовану лабораторію у Дніпропетровськ, так виявили не більше 0,2% масла, але ж білку, тобто протеїну, вийшло 43 відсотки. Це найцінніший корм і при виробництві молока, і при відгодівлі худоби на м’ясо. Тварини з надзвичайним апетитом поїдають цей корм.


Беру дрібку шроту, обережно смакую і знаходжу, що досить апетитна штука, навіть для мене. Звісно, тварини від такої смакоти не відмовляться.


Запитую у директора, де купували обладнання і готуюсь почути у відповідь щось про Європу. Дивуюся, дізнавшись, що все вітчизняного виробництва. Валерій Петрович пояснив, що цех працюватиме і на давальчеській сировині, це вигідно і пісків’янам, і власникам сої, які матимуть з цього подвійний зиск. Кошти за сою і корм для власного стада. Обходитиметься це дешевше вже лише за рахунок на транспортних витратах.


Своєрідний подарунок підготували пісків’яни до свята аграріям Бахмаччини.


Борис СЄДАЧ

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове