Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Низький їм уклін
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 04 березня 2016, 11:35
У минулому році вперше побувала на районних урочистостях з нагоди Дня працівників сільського господарства. Побачила наживо багатьох з тих, про кого знала зі сторінок місцевої преси. Їх запрошували для вручення Почесних грамот, Подяк, нагород і премій. Час від від часу підіймались з місць мої земляки. Тоді з особливим завзяттям плескала у долоні, вітаючи наших передовиків.
Делегація ТОВ „Агрофірма імені Шевченка” була найчисельнішою, сфотографувалися на згадку. А ще залишили світлину з того свята наші передові виробничники, про яких хочу розповісти.
Згадуватиму про них у алфавітному порядку. Першим, виходить, йтиметься про Петра Вороненка. Родом він із сусідніх Білих Веж. Працював механізатором, аж доки тамтешнє господарство не занепало. Прийшов трудитися у нашу Григорівку. Треба сказати, що Петро – один з братів-близнюків. І коли наш герой пов’язав свою долю з хліборобською справою, то брат вирішив перебратися у місто. Усе гукав до себе Петра, особливо наполегливим був, як у Білих Вежах не стало роботи. Звісна річ, у містах і зручностей більше, і життя менш турботливе. Але зважив тракторист, що у місті двигуни гудуть, а в полі співають. Там не почуєш весняних і літніх мелодій жайворонів, не побачиш садів у білопінному цвітінні. У нас повітря п’янке від ранкової свіжості, а там... Одним словом, не зрадив Петро ні селу, ні плугатарській справі. Переїхав із сім’єю у Григорівку. Агрофірма довірила механізатору найсучаснішу техніку. Працює на тракторі „Нью Холланд”. Оранка, культивація, сівба – звична для нього справа. У пору заготівлі сіна, сінажу, соломи пересідає за кермо „Джамбо”.
Ми вже давно вважаемо Петра Михайловича односельчанином. Він має в селі багатьох друзів, приятелів – став справжнім григорівчанином.
Як і галичанка Іванка Лошак. Про неї розповім з особливою приязню, бо крім усього, вона моя подруга. Приїхала у наше село із Львівщини. Життя на землі для неї не зовсім звичне, бо мама трудилася на швейній фабриці, батько – лісник. Проте молода жінка вжилася у традиційні сільські турботи. Іванка у агрофірмі відповідає за штучне запліднення тварин. У тих здобутках, яке має господарство - і у надоях молока, і у виробництві м’яса, є частка і її праці. Разом із спеціалістами тваринництва вона займається сілекційною справою. Нехай не образяться інші, коли вручали Подяку у золотистій рамочці моїй подрузі, плескала найгучніше.
А ще Іванка турботлива ненька, виховує двох доньок. Вони ще школярки, а вже прагнуть допомагати у всьому. Хочуть бути схожими на беручку і завзяту маму.
Ще на цьому фото - Віктор Ярмошенко, він на знімку - ліворуч. В алфавіті літера „Я”, звісно де. Та мій земляк не пасе останніх. Коли стала згадувати, на якій автівці працює Віктор, то засумнівалася. Справа у тому, що бачила водія у кабінах різних автомобілів. Виявляється, пам’ять не зрадила. Шофер працює у відповідності до сезону. Часто можна побачити у кабіні самоскида ЗІЛ -130, але при потребі пересяде у будь-яку іншу. Коли настає гаряча пора заготівлі зелених кормів, найвірогідніше застанете Віктора у полі. Сінажну масу скошує саме він, виводить у лан вправного „Ягуара-850”. Він трудиться за кермом комбайна, а його колеги-водії доставляють поживний корм до траншей.
На різних ділянках виробництва трудяться мої земляки, струмочки надбань їх праці зливаються у ріку досягнень нашого ТОВ „Агрофірма імені Шевченка”. Низький їм уклін.
Людмила Гусол
Детальніше...