Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
… Я віночок сплету
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 03 червня 2016, 10:33
Останнім часом в Україні вінки набувають шаленої популярності. Як же серед розмаїття цієї барвистої продукції, переважно із Піднебесної, знайти справжню українську автентику?
На наших землях традиція плетіння вінків сягає ще дохристиянських часів. Особливо трепетно українки ставилися до виготовлення весільного вінка, призначення якого — охороняти «молоду» від «поганого ока». А після весілля вінки розміщували за іконами на покуті чи всередині ікони.
Осягнути глибини культурної спадщини Батуринщини учасникам історичного гуртка НІКЗ “Гетьманська столиця” “Батуринський курінь” допомогла народна майстриня з села Митченки Бахмацького району Катерина Андріївна Кеда. Вона володіє унікальним ( і вже забутим!) мистецтвом виготовлення традиційного українського весільного воскового вінка. На території Чернігівщини не було перлів і перламутру, тому використовували те, що було найдоступнішим – тканину, папір, стружку і віск, а пізніше – парафін.
Катерині Андріївні вже 78, і з самого дитинства вона залюблена у свою справу. Воскові квіти її навчили робити старші сестри, а вона передала це мистецтво своїй онуці Інні. Ні повоєнна розруха, ні тяжка праця і життєві негаразди не змусили її покинути цю справу, адже, як каже Катерина Андріївна: «Разом з цими квітами цвіте й моя душа».
Так і наші гуртківці вже на практиці своїми руками змогли виготовили свій власний вінок та познайомилися з звичаями та традиціями виготовлення вінків, які панували на Батуринщині. Діти з непідробною цікавістю слухали розповіді майстрині, повторювали за нею досить складні об’ємні елементи вінка. Заняття з майстринею нікого не залишило байдужим.
Марина Герасько,
заст. зав. відділу історії
Гетьманства НІКЗ
“Гетьманська столиця”
Детальніше...