Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Спасибі всім

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

- Бабуня, бабуня, - чую рідний голос найменшенької своєї онуки-третьокласниці, яку залюбки називаю Калинкою. Угледівши мене у розчиненому вікні, гостя тут же радісно сповіщає: «Бабуля, гостинчик тобі від зайчика принесла», - похвалилася розлогою засмаглою булочкою.


У мене якраз заварився чай – щіпка цейлонського, кілька листочків вишні, смородини і м’яти. Остання надає особливого аромату. Пригощаю онуку напоєм, а моя Калинка не вмовкає, розповідає про канікули, про шкільний майданчик, про цікаву екскурсію на хлібозавод. Дивуюсь, що такий у нас є. А ще ніяк не уявляю пекарське виробництво із стерильною чистотою, про що розповідає Калинка. Сама працювала на пекарні, то запам’яталися вічно «заплакані» вікна і капотіння зі стелі, це взимку. А влітку в цеху стояла гнітюча спека.


- Ні, бабулю, - намагається розвіяти мої сумніви онука, – там так охайно, так охайно, ну як у аптеці, - знаходить нарешті з чим порівняти. – Борошно зберігається в спеціальному найпрохолоднішому приміщенні. Це потрібно, щоб воно не втратило своєї якості. Там завжди сухе свіже повітря, бо борошно дихає, - пояснює Калинка. – У складу біло-біло, наче все у сніжку.


Нам, кожному учневі, дали гостинці – по батону і оці булочки, а ще пригостили смачненним морозивом. Жаль, що ти не посмакуєш.


- А хто ж цей благодійник-чарівник, що вас так приязно приймав? - цікавлюсь у онуки. Моє питання поставило її у кут.


- Бабусю, а я забула. Хай у вчительки запитаю.


...Уже на вечерю посмакувала окрайцем батона, який теж принесла Калинка. Смачним виявився і цей гостинець. То наступного дня зателефонувала до онуки.


- Ой, з голови вилетіло, зараз перепитаю, - вигукує дівчисько. І чую, як через дитячий веселий гвалт звертається до вчительки, а потім долинає виразна відповідь. Виявляється, потурбувався про все це Василь Миколайович Булах. Тепер вже й сама згадала, що він депутат районної ради. І хоч обирали його курінці, дбає про всіх. Адже онука вчиться у п’ятій міській.


До речі, у той же день відвідала поліклініку. Трапився на очі магазинчик «Бахмацький хліб». Він, виявляється, пропонує продукцію якраз згаданого хлібозаводу. Купила батон. І знову маленька приємність – заплатила лише 6.50, дешевшого у місті, годі шукати.


Спасибі і депутату, і всім, хто потурбувався про малечу, хто турбується про нас...


Наталія Ненаженко

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове