В перший день літа було свято всіх дітей – Міжнародний день захисту дітей. Але я не буду вам розповідати, як його у нас відзначали, „провели заходи” тощо – набір слів можна продовжити, шо-що, а проводити і звітувати у нас уміють. Наша влада і сама себе похвалить, без нас. В долоні собі поплескає, подарунки дітям урочисто вручить і „птицю” собі поставить у черговій програмі „Захисту дітей”.  А я вам краще...намалюю. Таку картинку в стилі відомого художника В.Г. Перова – „Трійця”. Пам’ятаєте? Там бідні поневолені діти тягнуть бочку з водою. В сучасній інтерпретації дітки тягли металолом на тачці, торохтіли добряче-таки вулицею. Замурзані від старанної попередньої операції видобутку, але радісні від очікуваної винагороди за труди праведні. Знайомимось. Назву їх Петриком і Марійкою. А вік скажу справжній: дівчинка ще ходить у садочок, а хлоп’я - в 1-ий клас. Охоче розповідають, що „он на тій вулиці, що за рогом білого будинку, дають за кілограм по 90 копійок”. На питання, де брали залізяку,мовлять, що вдома, та ось не змогли дерев’яшку віддерти. „А чому тато не допоміг?” – „А він на роботі”. Мама знає, що поїхали. „А он і сестричка”. Підходить старша дівчинка, років 11-12, вона вже не так охоче вступає в розмову. Але ділиться, що гроші збирають на щось потрібне. „А що вам потрібне?” „Я хочу машинку з дистанційкою!” – вигукує малий. „А ви знаєте, що у вас сьогодні свято?” – Здивовані очі:”Ні”. Діти нормально одягнені, у старшої у руці – мобільний.  В своє свято вони заробляли собі „копієчку”. Це я так сказала, а хлопчик мене поправив: ”Ні, там гроші дають!”

 

Ці діти – захищені чи їх треба захищати? Наша середньостатистична сім’я з доходом менше будь-яких встановлених мінімумів може прожити чесно? Можливо, тому і процвітають ті незаконні пункти прийому? Бо ж людям жити треба – це розуміють всі. Але від чого тоді, скажіть, треба захищати наших дітей у День захисту? Від брехні повальної, яка лавою заливає нашу країну. Що виросте в цій дитячій душі?  Це – наше майбутнє.