Company Logo

Останні коментарі

  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...

     
  • Шурави в переводе с арабского -совет (советский)

    Детальніше...

     
  • Ну і шо? Було прийнято 39 заяв.Який кінцевий результат? прочитайте уважно,ніяної конкретики,одна ...

    Детальніше...


Легендарні підземелля Батурина

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Днями до редакції „Порадника” завітав постійний передплатник газети, він же і наш дописувач. Євген Іванович Замерлов прийшов із пожовклою вирізкою районки за 1971 рік. У публікації йшлося про підземні ходи старого Батурина. Автором історичної розвідки був Віктор Миколайович Бондаренко – краєзнавець-любитель, уродженець Присеймів’я.


Минуло 55 літ. Наш гість висловив припущення, що за цей час могли виявитися невідомі раніше таємниці підземель давньої столиці Лівобережної України. Вважав це цікавим для читачів.


Крапки над „і” попросили розставити науковців Батуринського заповідника. До речі, у 2016 автору надзвичайно популярної низки статей під загальною рубрикою „Батуринська старина” виповнилося б 75 років. То нехай наша публікація стане своєрідним спомином про Віктора Бондаренка – патріота рідного краю.

Підземні ходи міста-фортеці Батурина - справжня таїна, оповита міфами та легендами. Ця тема здавна цікавила і продовжує захоплювати як пересічних громадян, так і спеціалістів-істориків. Батурин від середини XVII до початку XVIII ст. був потужною фортецею зі значною кількістю розгалужених потайних підземних ходів.


У минулі неспокійні часи вони слугували для зберігання міського майна, переховування мешканців від ворогів, а також, щоб посланець з важливим дорученням міг непомітно залишати гетьманську столицю.


Листопадової ночі 1708 року війська О. Меншикова проникли до Батуринської фортеці саме через підземний хід, вказаний козаком-зрадником.
Беззаперечне свідчення про таємні підземні ходи Батурина залишив академік Гільденштедт, який відвідав Батурин восени 1774 р. Він писав: “На рівній височині, на високому крутому лівому березі Сейму розташована стара, оточена неправильним валом фортеця, що з 1687 по 1708 р. слугувала резиденцією гетьману Івану Мазепі. Відтоді, як за наказом московського царя Петра І фортецю зруйновано. Вона й досі залишається в запустінні. Посеред неї – цегляна церква, також прийшла у ветхість і розвалилася. У цій же фортеці знаходиться вхід у підземні ходи, які мають 1 сажень ширини, більше 2 сажнів висоти і 15 довжини, а в кінці поздовжніх ходів є бічні такої ж довжини”.


Про це писав і відомий історик, автор історичної монографії “Мазепа” Микола Костомаров, який у 1878 році відвідав колишню гетьманську столицю. Він помітив, що посередині урочища Гончарівка, де знаходилась заміська резиденція гетьмана Мазепи, ще залишалися сліди кам’яних споруд. Серед них - фундамент палацу, а під ним виднівся вхід у підземелля.

Це наштовхує на думку, що саме його бачили очевидці провалів на місці палацу: “Великий провал ґрунту стався на території «городка» у 1896 р. Генерал Бранденбург та археологи, які прибули до Батурина, встановили, що причиною провалу були підземні ходи. В досить глибокому проваллі виднілися три підземні ходи, що сходились в одному місці (там, де утворився сам провал). Кожний з ходів мав вигляд арки і був старанно викладений цеглою. Цегла була настільки міцна, що навіть ломом її важко було розбити”.


Іван Іноземцев, який добре знав Батурин та його минуле, підтвердив, що в 1898 р. в «городку» (на Гончарівці) було видно фундаменти палацу гетьмана І. Мазепи з ознаками підземних ходів.


У 1971 році газета “Радянське село” розпочинала серію публікацій про підземні ходи в Батурині. Автор - відомий краєзнавець родом із Матіївки Віктор Бондаренко. Він описував, що місцеві жителі губилися в здогадках, куди ж вели ці ходи. Поговорювали, що вони йшли до Бахмача, де був маєток гетьмана І. Мазепи, розташований на річці Поросючка. Знаходилися бажаючі дослідити їх, але більше ніж півкілометра просуватися не могли, оскільки йти було небезпечно: не вистачало повітря, що доводило до задухи, а також виникала загроза обвалу ґрунту.


Багато століть поспіль підземні ходи Батурина нагадували про себе обвалами та просіданнями поверхні. Місцеві жителі переповідали нащадкам цікаву легенду про те, що місто одного дня має провалитися під землю, бо тримається все на підземних ходах.


У Батурині подейкували, що під землю провалювались і люди, і тварини. Одного разу у великому проваллі зникла підвода з гарбузами. У залишках підземних ходів знаходили поржавілу зброю і ланцюги, а також людські останки. Ходили чутки, що в одній провалині підземного ходу знайдено горщик із золотом. Протягом тривалого часу провали ґрунту ніхто не фіксував.


У 1914 році короткий перелік провалів у Батурині склали завідуючий народним училищем П. Я. Дорошенко і член губернської архівної комісії С. А. Гатцук: «В центрі містечка Батурин на площі і біля Воскресінської церкви трапляються просідання і провалювання ґрунту розміром 3 х 3 аршини та глибиною 5 аршин. При провалі на площі з північного боку відкрився підземний хід, по якому намагались пройти деякі сміливці, в надії знайти золото І. Мазепи, але далеко заходити боялись. Одразу пригадували легенду про прокляті скарби гетьмана».


Існує легенда, що на початку 1930-их років чоловік, що проживав на Чернігівщині, вирішив відшукати скарб І. Мазепи. Він звернувся до ворожки, яка повідомила, що Мазепині скарби лежать у замку під стовпом і хрестом. Земля розступилася, указуючи до них дорогу, але здобути золото неможливо, бо воно кров’ю полито і проклято навіки-вічні. Ще додала, що в того скарбу є господар, який обов’язково по нього повернеться. А хто підбереться до нього – накличе біду не тільки на себе. Не послухавши віщунку, чоловік все ж таки вирушив на пошуки легендарних скарбів. Уже через тиждень його тіло знайшли недалеко від Батурина, на березі річки.


Століттями батуринська земля зберігала й ретельно приховувала таємницю підземних ходів. Та до 300-их роковин від Дня загибелі Батурина одну із загадок розкрито. У травні 2008 року під час робіт на архітектурно-меморіальному комплексі Цитадель у будівельному котловані під церкву Воскресіння Господнього з’явилося провалля. Дослідивши його, археологи підтвердили, що це підземний хід, викопаний ще у XVII столітті на глибині 7,1 м. Його ширина - 1,2 м, висота – 2,05 м. Він брав початок з наземного приміщення і виходив до заплави річки Сейм. На думку дослідників, по таких підземеллях міг пройти не лише козак, а навіть з конем.


З ініціативи тодішнього Президента України Віктора Ющенка прийняли рішення відновити підземний хід, щоб у майбутньому використовувати його в екскурсійному маршруті.


Віднаходження підземного ходу на Цитаделі стало переконливим підтвердженням, що існування мережі ходів-тунелів у Батурині - не легенда, а історична дійсність. З часом таємниці старовинних міст розкриваються, ніби доносячи до нас відлуння минувшини, водночас змушуючи замислитись над майбутнім.


Не буває вічних таємниць, існують поки що нерозгадані.


Н.М. Сушко,
науковий співробітник НІКЗ “Гетьманська столиця

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове