Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Музей у школі
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 20 червня 2008, 08:52
Життя людини можна зібрати в одній невеличкій кімнаті. Від першого кроку до останнього. Від колиски під стелею рідної хати, де з ніжним голосом неньки до тебе приходив весь великий чудовий світ, і до вулиці твого імені.
Ця кімната – музей. В старій сільській школі. Ім`я тому селу дали, напевне, люди, котрі дуже любили його: Красне – від слова “краса, красивий”. А щоб та краса жила і в прийдешніх поколіннях, вже інші люди вирішили її зберегти. І ось ми йдемо, крок за кроком, історією села Красне. Слідом за екскурсоводом – вчителем історії Домашенко Олександром Володимировичем.
Фрагменти керамічних виробів XI століття, обгорілий уламок дерев`яної будівлі – це експонати, що потрапили під музейне скло з розкопок. Календарна дошка – цей принесли сельчане-старожили. Як нею користуватися ми так і не зрозуміли. “Дмитрович на цьому розумівся, досліджував”, - говорить Катерина Павлівна Дорош, директор школи.
Леонід Дмитрович Андрієнко був завучем Красненської школи, вчителем історії, великим ентузіастом, який досліджував і писав історію села. На жаль, не встиг завершити. Те, що передано нам, обов`язково побачить світ – чекайте в наступних номерах “Порадника”. Та зараз – повернемось у музей.
Леонід Дмитрович продовжив цю музейну справу, розпочату Катериною Павлівною та Олексою Василем Івановичем, теж істориком, нині живущим на Київщині. Тоді, в 1983 році, з побудовою і облаштуванням музею школі допоміг колгосп ”Жовтень”, очолюваний в той час Кухаренком В.М.(нині – начальник районного сільгоспуправління). А численні експонати до музею несло все село. Кинули клич, розповідає директор, відгукнулися люди охоче. Так з`явився у Красненській школі краєзнавчий музей, слава про який і до нашого вуха докотилася – завітали побачити на власні очі.
Екскурсія триває... Предмети побуту, від веретена до рала, свідчать здебільшого про невсипущу працю селянина, в усі часи.
Революція. Історія більшовицького руху теж пов`язана з невеличким українським селом, адже тут народився Мельников – один з перших засновників марксистських гуртків.
Голодомор. Спогади очевидців-красненців, моторошні фотографії.
Торкнулися Красного своїм чорним крилом і репресії 30-х. Відомий вітчизняний професор отоларингології О.Пучківський, уродженець села, загинув у сталінських таборах. В музеї зберігається пам`ять про видатного земляка у матеріалах, наданих його дочкою.
Предмети побуту повоєнних років: патефон, наприклад, і чорнильниця-невиливайка, праски, годинники, монети, ікони. Окрасою музею, безперечно, є ткацький верстат. Він і зараз в робочому стані, тільки вже ніхто, напевно, не буде на ньому працювати. А тоді, розповідає Катерина Павлівна, бабуся одна ходила їх навчати – шматок сирового полотна вони виткали. Хатою під соломою, з піччю та тією колискою, що чіплялася під стелю, завершується експозиція, а життю людському – то початок, чим ми і розпочинали свою розповідь. В сусідньому селі Митченках (воно зовсім поряд, за 4 км, можна назвати не сусідами навіть – братами) є вулиця імені земляка-героя Вітчизняної війни, генерала Білоножка. Є вулиця його імені і в нашому Бахмачі.
Та маленький майбутній герой слухав колискової в такій ось люльці, як і сотні, тисячі українських дітей. В одній кімнаті вмістилось життя людини – від першого кроку до вічної пам`яті.
Мабуть, тоді, у 1983-му, захопившись ідею створення шкільного музею, директор Катерина Павлівна, теж уродженка Красного, і не усвідомлювала, що також становиться причетною до історії? Дуже хочеться, щоб музей цей жив і третьому тисячолітті, і далі, і далі. І як добре, що до будови рук і розуму цих людей – повторимо ще раз їхні імена: Олекса Василь Іванович, Андрієнко Леонід Дмитрович – додає свої цеглинки й нинішнє покоління. Нашим гідом був молодий вчитель історії, “працюють ” екскурсоводами” в шкільному музеї й школярі. Живи, музей!
Н.Теплова
Пошук по сайту
Детальніше...