Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


У селi зi свiтлим майбутнiм

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Минулої неділі було найспекотніше, але це завадило сотням пісків’ян і гостей святкувати День села. Не відмовив собі у задоволенні відвідати фестиваль вихідного і автор, сподіваючись побачити на урочистості щось цікаве, нове, захоплююче. Цьогоріч пісків’яни поєднали свято із обжинками, бо щойно завершили збирання ранніх зернових. То помітними героями дійства стали жниварі – комбайнери, водії – усі, хто забезпечував надійну роботу зернозбирального комплексу.


За традицією перед громадою виступили керівники села і гості Пісок, серед яких були голова райдержадміністрації Тетяна Неділько та голова райради Віктор Міщук.


Яке свято без пісень? Першими заспівали учасниці народного аматорського гурту „Берегиня”, передавши пізніше сцену самодіяльникам із сусідньої Комарівки. Тутешньому люду доморощені артисти вже знайомі, а от проведення у Пісках чергового етапу Кубка України зі стронгмену – подія визначна. Уявіть, сам головний рефері Василь Вірастюк з гуртом силачів демонстрував, яких богатирів має Україна. І все те спортивне дійство споглядатимуть на телевізійних екранах у всіх куточках держави. Прогримлять Піски!


Потрібно згадати досконалу організацію дійства, що стосувалося, зокрема, зручностей для глядачів – були обладнані лави, закриті від спекотного сонця напиналом. Достатньо встановили столів і стільців, аби зручно було не лише вгамувати спрагу шипучими напоями, а й перекусити. Продовжили пісків’яни традицію пригощати гостей свята козацьким кулішем, випічкою і узваром. Уже стало традиційним проводити футбольний турнір.


Багато цікавого побачили і почули на цьогорічному Дні села у Пісках. Тільки хочеться розповісти про одне дійство, яке залишилося не дуже поміченим. Серед слів промовців запам’ятав ті, у яких говорилося про минуле Пісок, про його сьогодення, про майбутнє. Ніде на Бахмаччині не піклуються про завтрашній день наших дітлахів, як це роблять у Пісках. Не стану розповідати про утеплену школу, тепер це НВК, про встановлені сучасні вікна, про організоване повноцінне харчування учнів. Більше вражає сільська школа мистецтв. Тут опановують і гру на бандурі, і спів, і хореографію. Діють гуртки ліплення, малювання, дизайну – дітям цікаво у школі, вони не поспішають після останнього дзвоника, бо в альма-матер на них чекає багато захоплюючих речей. Про це свідчили світлини розлогого банера, на яких застигли миті занять школи мистецтв.


Для гармонійного розвитку особистості недостатньо лише знань обсягу середньої школи. Пригадую місцевих учнів кількарічної давнини, усе ж сільські школярі відрізнялися від городян. Але сьогодні по багатьох позиціях вони не поступляться свом одноліткам з міста. А де в чому можуть навіть стати на вищу сходинку. Турботу про дітей тут бачиш відразу, досить кинути погляд на ігровий майданчик з гойдалками, стилізованим кораблем, казковими спорудами. Це для найменших і початкових класів, для доросліших передбачені більш серйозні речі. Школа мистецтв – один з дієвих інструментів розвивати у душах молоді почуття прекрасного, піднесеного. Деякі дисципліни викладають тут фахівці вищого гатунку, упевнений, побувати на їх заняттях було б цікаво навіть учням міських шкіл.


Ще мою увагу привернув стенд фотографій минулих років. На багатьох знімках упізнавав миттєвості, зафіксовані обєктивом редакційного ФЕДа. Вдивлявся у портрети двох голів тодішнього колгоспу - фронтовиків Петра Аврамовича Демченка і Василя Яковича Сидоренка. Це вони піднімали колгосп до рівня господарства високої культури землеробства. Їх дітище врешті-решт очолив талановитий їх послідовник з козацьким духом, з українським корінням, з хліборобським завзяттям. З легкої руки його Піски розправляють плечі, заявляють про себе все наполегливіше, діляться досвідом не лише з українськими аграріями. Тому ім’я Валерія Колоші лунало на святі кільканадцять разів, бо саме він сприяє відродженню рідного краю справою, усім своїм життям.


Борис Сєдач

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове