Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


У тобі снагу черпаю і любов

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

У Щучій Греблі бував не часто, то легко згадую всі відвідини. Двічі побував на тутешній молочнотоварній фермі, пригадую одне з перших святкувань Івана Купала на мальовничих околицях села. Найурочистішою подією запам’яталось відкриття сільського клубу. То був останній подарунок радянської влади, від тоді тут нічого настільки маштабного не зводилося.


Почалося село з одноіменого хутора ще у першій половині XVII сторіччя. Заклали його козаки Красноколядинської сотні Прилуцького полку. Найбільшого розквіту набуло з будівництвом тут цукроварні та цегельного заводу. Старожили неодмінно згадають паровий млин, який за переказами найстарших годував округу борошном ще до революції.


Село було людним, мешкало тут більше тисячі жителів. У перший рік незалежності, наприклад, лише одних виборців налічувалося більше 600. Тепер у Щучій Греблі залишилося менше 200 мешканців, серед яких левова частка – пенсіонери.


Нещодавно випала нагода відвідати цей мальовничий край ще раз, нею стало святкування Дня села. Його мешканці проводили його вперше, то вирішив приєднатися до їх урочистості.


Відбувалася подія у центрі біля клубу, людей назбиралося доволі. Поприїжджало багато щучегребельців на малу батьківщину з віддалених усюд. Перш ніж почалась офіційна частина, юрбилися біля стенду із давніми фотознімками, нерідко впізнаючи себе і своїх односельчан. За кожною фотокарткою своя неповторна мить, своя історія, свій спогад. Не оминали увагою чудові вишивки, які виготовили місцеві майстрині Надія Нужна, Юлія Касяненко, сестри Крестіна і Вероніка Кушніренки. Й сам затримався біля рушника Ольги Малиш - ”На щастя на долю, на вірну любов” . Значить, ще звучатимуть у Щучій Греблі весілля, відвідуватимуть село з дорогоцінними пакунками лелеки, ще житиме цей благословенний край.


Як водиться, згадали селяни своїх героїв. Серед них – фронтовики Великої Вітчизняної війни. На жаль, ветеранів уже нема серед нас. У пам`ять про них юнь покладає квіти до пам’ятника визволителів села.


Воїни-інтернаціоналісти, хто пройшов Афганістан, це Олександр Євгенович Череп та Віктор Миколайович Савченко.


Особливе місце займають у пам’яті щучегребельців імена ліквідаторів наслідків аварії на ЧАС. Перша жертва того лиха - Володимир Миколайович Шашенок. Інженер-налагоджувальник системи автоматики, як ніхто інший знав небезпеку зруйнованого реактора, але не залишив свій відповідальний пост, можливо, уберіг Полісся від ще страшнішої біди. Потім приборкували атом ліквідатори. На жаль, немає вже серед односельців - ліквідаторів Чорнобильської АЕС Б.М. Валюватого, Г.О.Середи. Вони відійшли у вічність. Лише Олександр Іванович Герасименко все ще проживає і трудиться у рідному селі, яке захищав від смертельної радіації.


Василь Прохорський — Герой Майдану загинув на сумнозвісній вулиці Інститутській. Портрет Героя дивиться на нас у сільському клубі.


Поспішали на схід рятувати неньку-Україну Стеценко Олександр Володимирович, Поповиченко Анатолій Миколайович, Красницький Іван Миколайович. АТОвців привітали і оплесками, і піснею.


Не забули у селі першу вчительку кількох поколінь Зіну Іванівну Животягу.


Привітали на святі нинішніх і колишніх працівників магазину, медиків ФАПу, працівників клубу. Не забуті тут колишні тваринники і майстри машинного доїння, бригадири , комбайнери і трактористи.


Дружними оплесками громада вітала подружжя Мархелів: Валентину Петрівну та Михайла Федоровича, які у мирі та злагоді прожили 50 років.


Назвали імена старожилів села. Це Артюх Віктор Якович, якому виповнився 91 рік. Трохи молодші за нього Ширина Надія Федорівна, Вірко Павло Аркадійович та Ширина Іван Дмитрович. У тій когорті Ширина Надія Миколаївна та Ширина Кузьма Іванович.


На цьому фоні ще яскравіше лунали слова про лелеку, який не оминув сім’ю Назаренків та приніс їм маленького захисника Іванка. Завітав він і в родину Красницьких, подарувавши донечку Вікторію. А зовсім недавно заглянув на обійстя Шашенків, порадувавши їх крихіткою-Лізою.


На свято до Щучої Греблі завітав поважний гість з району – голова райради Віктор Федорович Міщук, привітав зібрання з урочистістю, побажав громаді всіх гараздів, зичив миру.


Наймолодший учасник концертної програми Руслан Кушніренко з хвилюванням прочитав вірша, рядки якого розчулили багатьох:


Село моє - колисочка дитинства!
До тебе я приходжу знов і знов.
Село моє - криниця материнства.
В тобі снагу черпаю і любов.


Борис Бобришев

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове