Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Бахмаччина відновлює виробничий потенціал

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Знімаю капелюха перед тими аграріями, хто не лише вберіг галузь, а й осучаснив сільськогосподарське виробництво, наповнивши його новітніми технологіями, використавши останні досягнення світової науки і практики. Успіх українських сільгоспвиробників ще вагоміший на фоні промислового коллапсу, коли на наших очах полетіла у „тартарари” одна з потужніших у Європі промислова економіка України.


За прикладами далеко ходити не потрібно, згадаймо місцеві заводи: „Полімермаш”, молочноконсервний комбінат, „Бахмач-мясо”, автопідприємство, завод продтоварів, а ще цегельні у Батурині, Бахмачі і Дмитрівці, овочесушильний і хлібокомбінати... Це далеко не вичерпний перелік...


Керівники вчорашніх колгоспів по різному поставилися до розвалу колективного господарства. Недолугі тут же вдалися до розбазарювання худоби, техніки, решти майна. Інші перепрофілювали реформовані на папері КСП на вирощування культур, обмежившись суто аграрним сектором – посіяв, зібрав, продав. Справжні ж господарі не зруйнували тваринництво, це додавало їм головного болю, але залишалися робочі місця, у селі продовжувалось повноцінне життя, а керівники-новатори в чей час реформували виробництво. Так на Бахмаччині з’явилося кілька економічно міцних СТОВ, ПСП, ТОВ, агрофірм. Одні впровадили на базі своїх господарств переробку власної продукції, інші пішли ще далі. Серед таких - ТОВ „СП”Агродім”. Тут реанімували потужний комплекс по відгодівлі поголів’я свиней у Голінці, задіяли молочнотоварне виробництво у Городищі – майбутній доїльний зал. Ще раніше звели потужний елеватор у селі Бахмач-2. Тут же запланували збудувати комбікормовий цех. Не всім була до вподоби ідея створення такого виробництва, хоча її здійснення давало лише плюси. Це і додаткові робочі місця, і ефективний збалансований по всіх показниках комбінований корм, що підвищило б продуктивність не лише тваринництва „СП”Агродім”, а й інших – від сільськогосподарських підприємств до приватних подвір’їв. Хтось підбурював селян, мовляв, цей заводик отруїть довкілля. Автор, користуючись нагодою, сам побував тоді на потужному київському заводі на Подолі. Хотів на власні очі побачити, що ж то за „лихо” функціонує посеред столиці. І тепер ще пригадую жіночок, які збирали фрукти на території комбікормового заводу, сотні жвавих голубів і височенні споруди офісів, які зросли поруч зі стінами „шкідливого” виробництва. Про детально розповідав ще влітку 2016-го.


І ось напередодні нового року знову побував на агродомівському елеваторі. Була на те поважна причина – нарешті задуманий цех розпочинав роботу. На відкритті крім голови райдержадміністрації Тетяни Неділько бачу депутатів райради Анатолія Супруна і Олександра Євченко, депутатів облради Грригорія Данька і Ольги Чередник. Навіть народний депутат Валерій Давиденко, якого по праву вважаємо творцем Товариства, і який і донині переживає за справи свого дітища, прибув на відкриття. До речі саме Валерій Миколайович ще багато років тому задумав будівництво цеху, то, звісно, вболівав за спорудження новобудови. Сам генеральний директор агрохолдингу Ігор Денисюк залишив столичний офіс і прибув у Бахмач-2 поздоровити аграріїв з таким вагомим здобутком.


Як завжди були відповідні промови, як заведено, розрізали червону стрічку, запустили агрегати. Прискіпливо дослухався до шуму механізмів, донюхувався до ароматів готових сумішей, навіть, посмакував.


- З-за чого ламали списи? – згадав баталії позаминулого року – ні гуркоту, ні дратуючих запахів, а смак нагадав щойно змелене борошно.


Освятив споруду настоятель місцевого храму – отець Василій:


- Господи Боже, Владыко Вседержителю, благослови, молим Ти ся ... – залунало під височенною стелею. - Благослови жилище сие и труждающихся в нем...


Кожного разу, коли священник починав читати молитву, через величезний отвір дверей до цеху зазирало сонечко. Дивно, погода стояла похмура, непривітна, осіння - а сонце пробивалося щоразу. В тому угледів добрий знак, неінакше, як Небеса благословили починання моїх земляків.


Борис Бобришев

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове