Погляд через століття

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 26 січня 2018, 12:36

Рік тому, 23 січня 2017 року, у місті Бахмачі вперше в новітній історії відбулася смолоскипна хода під гаслами: «Слава Героям Бахмача і Крут!», «Бахмач, Крути – вас не забути!». У цей день віншували героїв боїв у Бахмачі: полк імені Гетьмана Дорошенка, що загинув тут; Курінь Смерті, розбитий на Тиницькому напрямку; начальника оборони Бахмацького залізничного вузла хорунжого Хмілевського, убитого 27-го січня у бою. Саме цього дня 2018 року відбудеться Друга міська смолоскипна хода, де хорунжого Хмілевського обов’язково згадають. Так повертається до нас історична пам’ять, змінюючи національну свідомість.

Ви скажете: «Ну, це ви перебільшуєте. Згоден, була така історія… Але до чого тут національна свідомість?» Історичний розвиток, як відомо, йде спіралеподібно. Ось чому події сторічної давнини залишаються актуальними в наш час – час чергової московсько-української війни.

Що відбувалося у Бахмачі 25-27 січня 1918 року? На відміну від бою під Крутами, тут були більш масштабні бої, як за чисельністю вояків з обох сторін, за охопленням території (дві великі залізниці), за кількістю загиблих, так і - найголовніше - за стратегічним значенням. Ви скажете, що посібники з історії підкреслюють стратегічну мету бою під Крутами так: ЗАТРИМАННЯ наступу москалів на Київ для УСПІШНИХ переговорів у Бресті для укладання угоди з новими союзниками. Але це сталося не через дводенний бій під Крутами, а саме через бої у БАХМАЧІ, які майже на тиждень затримали основні групи військ «большевицької» Московії: північну групу – Берзіна, східну – Руднєва та південну – Муравйова. Усі вцілілі оборонці Бахмача відступили під Крути, де й дали бій об’єднаній групі військ Московії разом зі Студентським Куренем – 29-го січня. Отже, збройна кампанія 25-29 січня у Бахмачі та Крутах є НЕРОЗРИВНОЮ! Без Бахмача не було би Крут. А самі герої Бахмача стали героями Крут. Саме тому ветеранські (комбатантські) об’єднання Армії УНР в еміграції популяризували єдину дату і єдину форму вшанування: «Слава героям Бахмача і Крут!»

Ви спитаєте, а як так сталося, що й досі ігнорується героїчна оборона Бахмацького залізничного вузла військами Армії УНР? Ну, зрозуміло, що під час «совєцької» окупації Москва викреслювала пам’ять про будь-які бої під час українських визвольних змагань. Але й тодішній уряд УНР наголошував лише на бою під Крутами, ігноруючи бої у Бахмачі. Чому?

А тому, що тодішній уряд УНР був соціалістичний і федералістський за суттю, і вважав війну з «братскім русскім рабочім» непорозумінням, аномалією, ексцесом. Пропаганда уряду УНР свідомо звузила війну січня 1918 року до одних лише Крут, а сам бій представила як свою власну заслугу.

«Єдиною активною мілітарною силою була наша інтелігентна молодь і частина національно-свідомого робітництва, яке гаряче стояло за українську державність, розуміючи за нами ту державність так само, як і ми її розуміли…» (Володимир Винниченко, прем’єр уряду УНР).

«Коли з боку Бахмача і Чернігова рушили на Київ більшовицькі ешелони, уряд не міг послати для відсічі ані єдиної військової частини. Тоді зібрали нашвидкуруч загін зі студентів і гімназистів старших класів і кинули їх – буквально на забій – назустріч прекрасно озброєним і численним силам більшовиків…» (Дмитро Дорошенко, член уряду УНР). Про бої в Бахмачі – нічичирк! Вони для урядовців УНР ніби не існували, бо не «вписувалися» в пан-пацифістську політику уряду соціалістів. Саме ця короткозора політика фактично знищила українське військо і віддала перебіг війни навмання. Саме ця політика переслідувала добровольчі українські військові формації. А всі загони, які воювали в Бахмачі, були добровольчими! Уряд УНР панічно боявся свідомого, добровольчого українського війська, бо справедливо вважав, що це основа для збройного перевороту в Києві і приходу до влади САМОСТІЙНИКІВ. Тому й ЗАМОВЧУВАВ героїчний чин добровольчих українських збройних частин у Бахмачі.

Вам це нічого не нагадує? Станом на початок московсько-української війни у квітні 2014 року української армії майже не існувало; лише приблизно десята частина війська була боєздатна. Такі цифри були оприлюднені на засіданні РНБО з приводу захоплення Криму. І саме добровольчі батальйони («Айдар», «Донбас», ДУК ПС, «Азов», «Січ», «Карпатська Січ», тощо), як і під Бахмачем, стримали найперший і найважчий натиск московського агресора. То їм дяка і слава? Навпаки, теперішня влада так само, як і УНР, бореться із добровольчим рухом (добробатами і волонтерами), удаючись до переслідування та репресій проти героїв нової московсько-української війни. Влада й далі пересмикує фактичний характер бойових дій у війні на сході України (АТО, а не війна з Москвою), регулярно вводячи в оману спільноту про справжні причини й масштаби кампаній у Дебальцевому, ДАПі та інших точках фронту. Українець страшний і безпощадний до ворога! Їм не хочеться у це вірити. Принаймні, нагадувати про це самим українцям вони не будуть. Саме тому, нинішня влада зацікавлена у збереженні трактування подій 1918 року у викладі Володимира Винниченка, бо сама проповідує нову капітуляцію (Мінські угоди) і нове, «наномосквофільство» - бо, як відомо, деякі члени президентської фракції двічі на тиждень літають до Москви. Теперішня влада панічно боїться, як мілітаризації суспільства, так і мілітаризації української історичної пам’яті, тому зацікавлена в інфантильних і салонних версіях подій війни 1918 року з москалями, де українці – не воїни, а жертви. Бо, не дай Бог, українці згадають, що саме вони є єдиним джерелом влади в Україні!

Михайло Виноградов

• < Попередня
• Наступна >