Заслуговують на краще

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Понеділок, 12 березня 2018, 12:00

Дружина із сусідкою заглибилися у газети, мене ж захопив сюжет на ICTV: убита горем мати, яка втратила сина в АТО, ділилася безрадісним життям. З пекучою втратою вона вже якось змирилася, що вдієш – сина не повернеш. Тепер загорьовану душу жінки із сусіднього Ніжина ятрить інше – зневага до пам’яті захисника Вітчизни. Згідно із Законом мати полеглого сина має право на безкоштовний проїзд. Не тому прагла скористатися пільгою, аби зекономити на маршрутці, ( хоча для пенсіонера і ці кошти вагомі). Матері важливо відчути, що це право ціною життя виборов для неї її атовець.

- Не злічити, скільки раз виганяли з маршруток, принижували. Не розуміють, як ятрать моє серце. Не лише мене ображають, вони топчуться брудними ногами по святій пам’яті синочка, - ділилася ніжинка. – За землею вже і не звертаюся, не вірю, що дочекаюся тих гектарів. За що поліг мій Василько, він у сирій землі, а ті, хто відправив на війну, жирують...

Нарешті звертаюся до жіноцтва, які все ще за газетою, помічаю, що витирають зволожнілі очі.

- Чи що, плачете?

- Та це ми так...

Зазираю на сторінку „Порадника”:

„Ніколи цукор не був таким солодким”, - за дорученням матерів полеглих атовців і афганців розповіла мати загиблого захисника Вітчизни – майора Олександра Михайловича Пащенка Ольга Борисівна. ЇЇ сповідь про турботу до таких же осиротілих з боку депутата обласної ради Валерія Колоші. - Воїни-афганці і атовці доставили до моєї оселі важенний лантух цукру і грузький мішок борошна. А ще був короб пісківської випічки... Справа, звісно, не у коштовності гостинця, дорога увага до мене, матері загиблого на АТО сина Олександра. Спасибі, що не забули про мене, ще більше вдячна, що згадали про Олександра.

Як різняться враження жінки з Ніжина і нашої землячки з Дмитрівки. Та чи лише голова районного осередку ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) і АТО Валерій Колоша, хай і депутат обласної ради, повинен опікуватися матерями, родинами полеглих героїв. І як карикатурно, зверхньо, зухвало виглядає на цьому фоні відпочинок високопосадовців під пальмами на екзотичних островах. А вони ж ще й досі розповідають про високі ідеали Майдану, все менше вірю щирості їх слів, точніше, уже зовсім не вірю.

Ще більше вразила історія з мамою полеглого на Майдані Василя Прохорського. Здоров’я у Світлани Миколаївни вже давно не богатирське. Тільки-но виписалася з лікарні, а тут на тобі...

Почалося все з місяць тому, зателефонували телевізійники, просили дати інтерв’ю. Світлана Миколаївна вже тоді почувала себе не найкраще, але пішла назустріч тележурналістам, навіть, погодилася прибути до райцентра, аби зекономити час чернігівцям.

Розповідала про найхвилююче, говорила, зокрема, і про посаджену калинову алею, про допомогу у здійсненні її задуму з боку народного депутата Валерія Давиденка. Розповідала чимало про що. І от залунали дзвоники, знайомі дивувалися, як Світлана Миколаївна, котра завжди так схвально озивалася про Валерія Миколайовича, тепер з телевізійного екрана зневажливо, принизливо відгукувалася про народного обранця.

- Як дізналася про отаке, мені стало не вистачати повітря, - ділилася ображена мити Героя Небесної Сотні. – Які мерзотники, скрутили всю мою розмову, перефразували, невпізнанно переінакшили мої висловлювання. Майдан, Майдан!!! Де твоя святість, твої ідеали, твоя віра? Скрізь - одна брехня. Не підходьте до мене телевізійники, не промовлю ні слова...

А ще болючіше зробили, подавши цю отруєну неправду якраз у день загибелі її Василя, більшої підлості вже важко вигадати.

Вони такі незахищені, матері, які втратили свої рідні кровинки, давайте оберігати їх від черствості і дикунства, від дурисвітів і шарлатанів. Вони заслуговують на краще і не лише сьогодні - у ДЕНЬ ВОСЬМОГО БЕРЕЗНЯ.

Борис Бобришев

• < Попередня
• Наступна >