Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Пісків’яни не підведуть !

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Журилася, що йду на пенсію, а виявляється, мій новий статус має переваги. Ось днями відбулися сходи громадян Пісок, тепер час знайшовся не лише відвідати захід, а й поділитися враженнями.


Сьогодні територія громади включає в себе шість населенних пунктів, крім Пісок. Це Запорізьке, Кулішове, Варварівка, Олексіївна, Осинівка. Не стану переказувати чисто статистичні характиристики нашого села, які озвучують зазвичай на кожних зборах. Воно не найчисельніше, не найрозгалуженіше – середнє. Проте Піски з кожним роком привертають до себе все більшу увагу, перетворюючись і в центр інноваційного господарювання, і осередок відродження українського села, його культури, традицій, звичаїв, промислів. Тому в Пісках відбуваються знані на всю Україну „Дні поля” і пісенні фестивалі, з усієї округи приїздять до нас прихильники Хрещенської льодяної купелі і шанувальники щедрої Масляної.


Багато позитивних зрушень відбулося у нашому рідному селі за останні роки, але розмова на сході більше стосувалася, що маємо зробити. Накреслень багато.


Уже давно сумує за гомінким життям сільський Будинок культури, Які концертні програми готували cамодіяльники до більшості свят! Глянеш, буває, на клуб і вчується знайомий до болю 50-голосий хор, і наші Товкачі - Тоня і Петро. Барвисті народні костюми – предмет заздрощів інших колективів. Подорожі до Чернігова, до драмтеатру, де виступали на оглядах...


Будинок культури поволі відбудовується, перекрито дах, відремонтовані вікна, добудовано приміщення – у нас стане просторніше. Уже витрачено силу коштів, для завершення робіт потрібно ще 8 мільйонів. Про це і говорили.


Найкрасивіша на всю округу наша Свято-Казанська церква будувалася в часи, коли село було в кілька раз чисельнішим. Тепер храм для пісківських прочан занадто просторий. Улітку тут благодать, а взимку таку велику споруду натопити важко. От і вирішили звести іншу компактну церковку для відбуття служб у холодну пору.


- Фантазія, - почула явно скептитичне від знайомої з міста, коли ділилася по телефону цією навиною.


- Ні, фантастика, - поправила її, - а вона має властивість утілюватися у життя. А сама подумала, особливо, як за справу береться Валерій Колоша. Ось уже і золотоверхий купол привезений, чекає, коли здійметься вгору до небесної блакиті.


Центральні вулиці села асфальтовано. Це зручно, а незабаром будуть вони ще і освітлені. Це теж заплановано на зборах.


Зачепили і таку кричущу проблему, як реформування поштового зв’язку. Дуже насторожено сприймають пісків’яни плани по реформуванню цієї галузі, а йдеться про закриття сільських відділень. Усі мої земляки виступають проти такого нововведення. Не уявляємо села без звичного зв’язку. Пошта діяла навіть у важкі воєнні роки. Невже наша країна така неспроможна?


Хоча вже на заслуженому відпочинку, але невидима нитка ще й досі єднає з рідною школою, якій віддано стільки років життя. Зі щемним болем дізналася про продірявлений дах, про кілька перекошених вікон, про підмурівок, котрий за сорок літ „втомився” тримати споруду. Багато часу храму науки допомагало господарство, директорка нагадала скільки зроблено за спонсорської допомоги нашого колишнього учня Валерія Колоші. Це і євровікна, відремонтовані майже з нуля спортивний і актовий зали, повернуті до роботи зачинені із-за жалюгідного стану дві класні кімнати... Це сотні тисяч коштів. Розумію Валентину Костянтинівну, уже соромиться звертатися до вічного нашого благодійника, бо у директора ПСП, депутата обласної ради, голови правління районного осередку воїнів- інтернаціоналістів і АТО стільки „дірок”, спробуй Колоші впоратися з усіма. Сільська влада, на жаль, самоусунулася від проблем, весь тягар ліг на плечі керівника школи.


У роботі нашого сільського зібрання взяли участь представники багатьох районних служб, спасибі, що не оминули Піски – люди це цінують.


Запам’ятався виступ голови райдержадміністрації Тетяни Неділько. Керівник з району підтримала більшість задумів моїх земляків, обіцяла сприяти втіленню їх у життя. Це надає додаткової впевненості, що все заплановане буде виконане.


А відносно „фантазій” скажу, що час розставить усе на свої місця. Мої односельці скільки вже зробили, не підведуть і тепер.


Мотрона Євченко,
ветеран праці

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове