Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Нехай Йому прибуває
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 13 квітня 2018, 11:36
Життя потроху налагоджується, знайшлася до вподоби робота у столиці, колектив дружний, надійний, злагоджений, всі мої земляки-бахмачани. Добавили пенсію, то можу дозволити собі деяку „розкіш”. Продовжую навчатися, поволі долаю курс за курсом. Інколи трапляється поспілкуватися з колишніми атовцями, яких теж понівечив жалючий метал сепаратистів. Більшість з них мені заздрять, дивуються моєму оптимізму і впевненості у завтрашньому дні. А могло б стати інакш. Слава Богу, що стрілася у моєму житті добра людина, котра підтримала у найскладнішу днину.
З В.М.Булахом не бачився з минулорічної осені, напередодні Великодня приємно здивувався його запрошенню. Прийняв привітно і просто, як може зробити лише Василь Миколайович. Був благодійник не сам, познайомив зі своїм оточенням, запросив до столу. За спілкуванням з колегами встигав запитати і в мене про роботу, про інститут, і про парубоцькі справи. Не забув, що мама все ще тримає деяке господарство, пообіцяв підкинути фуражу, поцікавився моїми особистими потребами. Усе це розчулило до глибини душі. „Василь Миколайович, Василь Миколайович!” - ви не уявляєте скільки ви зробили для мене добра. Ще тоді, після перших зустрічей з вами, прийшло відчуття, що, крім мами, маю ще одну людину, на котру можу опертися. У багатьох моїх зранених побратимів таких добрих людей на їх життєвому шляху не трапилося, ото і є причина їх «білої зависті» моєї впевненості у непростому сьогоденні.
Розставалися ми майже по родинному, Василь Миколайович приготував пасхального гостинця, а його друзі наполягли нас сфотографувати. Просто так – на згадку. От і залишилася для історії ця світлина, яка нагадує, що маю надійного старшого товариша.
На Великодень згадав про все і якимось іншим глибинним звістом наповнилися слова „Христос воскрес!” – бо воскрес воістину. І заповів Господь любити ближнього, більшість про це знають, та слідують Христовій настанові не всі.
Василь Миколайович – той, хто живе заповідями Небес, нехай і йому прибуває за турботу про нас.
Сергій Юр’єв
Детальніше...