Старалися артисти,  старалися всі районні підприємства хто чим може здивувати, аби ярмарок Спасівський бахмачанам і гостям запам’ятався. Найбільше старалася погода – такою спекою давила, всі шукали затінку. Але біля сиру коропського чи олії рижієвої  (теж заїжджої, до речі) товпилися, оцінили і молочний павільйон  «Бахмачконсервмолоко» – черга навіть сонечка не злякалася. Звичайно, головним чинником переваг були ціни – де вони менше «кусалися», там і народ. Задалася метою знайти щось оригінальне, чого раніше не було. Адже ярмарку вже 7 років, тож  з року в рік треба вдосконалюватися – чи не так? Почала спочатку.

 

Наші очільники районні та гості піднімалися на сцену майже як на присягу – під патетичні звуки козацького маршу. Слова голови райдержадміністрації Булаха М.М. про відкриття ярмарку супроводжувалися міні-феєрверком перед сценою, вогняним і серпантиновим. У програмі щороку бувають новинки,  нині це був абсолютний ексклюзив – показ мод. Виступали, крім районних артистів, і запрошені сусіди з Менського, Талалаївського районів та з обласного філармонійного центру. 

 

У містечку майстрів, як гарно називають виставку народних виробів, вперше були з Чернігівського музею старожитностей ім. Тарновського – вони представили експозицію народного вбрання і предметів побуту, був там навіть вулик-колода, справжній, не бутафорія. Більше було плетених виробів: до традиційних кошиків додалися навіть меблі - крісло-качалка, наприклад, чудова й зручна підставка для квітів, не кажучи вже про хлібниці та інші декоративні дрібнички. Але ж – не наше, майстер був з Борзни, чи-то навіть з Закарпаття, як виявилось в нашій розмові. Підприємливий чоловік вже знайомий з усім ринком Чернігівщини, говорить, їздить на всі районні ярмарки. І беруть його вироби добре, хоча, скажу я вам, зовсім не дешево – 1200 гривень, наприклад, коштує те кріселко. Ну, і до головного  – до хліба насущного. Бо що там не кажи, а найжвавіше йшла торгівля тут, біля продуктових хатинок: така традиція ярмаркова – оформлення етнографічне, у стилі народному, з гарбузами попід тином та калиною.

І продукт №1 на Спаса, звісно, мед. Дмитрівський мед приватної пасіки А.І. Пащенка зазивав такими поетичними рядками, що не пройдеш мимо.  І не скажеш коротко, тож про нього більшу - у наступному номері.

Здалеку на ярмарку привертає увагу прикрашена  книжкова господа. І розкішними вишитими рушниками, і червоними коралями господині Любові Шульги, і розмаїттям краму – молодці, тримаються! Не здають позицій «Біленьким» та іже з ними...

 

 

Ось у чому прогрес величезний просто-таки! – Так, у ній, оковитій. Найбільше реклами на святі  - їй! Зі сцени від ведучих лунає разом з вітаннями- «Найкраща горілка – Чернігівська!» Місце їхній ятці -  чи не найпочесніше, у центрі! І у кожній хатці поряд з закусками – «Оковита», «Первак», «Перцовочка», «Три чички»( треба ж такої фантазії!) Медовуха з них усіх, мабуть, найслабша, бо ж за давніми традиціями цей напій не міцний. І на що я звернула увагу – вже об 11-ій всі ці бутилі й сулії з самогоном під красивими назвами були майже порожніми! Людоньки добрі, впору кричати: «Пробі!Рятуйте!» Куди ж від неї дітися: на телебаченні  (всупереч всім прийнятим законам) нахвалюють, на святах, до котрих всім районом готуються, чекають з нетерпінням – що ж там буде? – вона рікою ллється, скрізь у відкриту продається... Тож і не дивно, що ввечері бродили вже «готові» ватаги молоді, яких ми зранку вчили, що є головним атрибутом  наших свят.

Сумно, панове, ой як сумно... І ніякий тут феєрверк не допоможе.