Нещодавно всіх любителів рок-музики міста Бахмач зібрала одна загальна подія, а саме рок-концерт, який  мав відбутися 29 серпня у міському будинку культури.

Так, саме мав відбутися, та на жаль, цього не сталося. Звісно, не варто шукати винного, адже такого, певно,  і немає. Організатором цього дійства був відомий багатьом як просто хороший хлопець, та ще й член рок-групи під назвою Undisputed, Юра Непийвода. Дуже приємно, що в нашому місті є  людина, якій небайдуже життя рідного Бахмача та його розвиток в культурному плані. Саме завдяки цій людині до нас завітали й інші рок-музиканти. Серед гостей з Чернігова, Ніжина, Конотопа були присутні такі групи: The nameless, D (of) S, the Daisies, Establishment, Аритмія та Зона висадки. На Чернігівській площі зібралося чимало публіки, але концерт все ж не відбувся. Можливо, владі нашого міста  потрібно більш опікуватися культурним розвитком нашої молоді? Шкода, що цією проблемою переймаються не дуже сильно. Та не будемо про сумне, адже, незважаючи на деякий збій у програмі, запрошені музиканти не пали духом і  вирішили продовжити свято. Тільки не на сцені, як планувалося, а на сходинках.

Музична тусовка тривала до пізнього вечора: пісні під гітару та дружнє  спілкування з прихильниками - бахмачанами скрасили невдачу з організацією концерту.

 

Усіх цих людей на площі зібрала спільна подія,  спільні захоплення та почуття. Всі рок-групи, як одна сім`я, зібралися разом задля того, щоб  показати, що деякі перешкоди можуть змінити місце виступу, час чи колектив, але ніщо не зможе перешкодити їхній душі  співати та творити музику. Адже саме це - сенс життя музикантів. Їхній талант дарує людям насолоду, радість та щиру усмішку, а їм - щастя, бо це є  їхнє покликання. І своєю музикою,своїми текстами, які мають глибокий зміст,  вони висловлюють свою думку про життя, про почуття, про світ і людей, які в ньому живуть. Вони відкривають вам душу і показують її зсередини.

Саме це, на мою думку, ми повинні зрозуміти та поважати.

P.S. І більш радісна новина для наших читачів - нездійснений рок- концерт  таки відбудеться! В кінці цього місяця. Отож... ROCK FOREVER!!!!

 

 

«Порадник» вітає Олену Поціпух, 11-класницю Бахмацької школи №5, з виходом у світ першої поетичної збірки «Іскра від священного вогню» і презентує одну з її поезій – автор також є палким шанувальником року. «Коли я відчуваю, тоді я пишу», - так майже афористично говорить Олена. Відчуття, треба сказати, іноді занадто максималістські, але на те вона і молодість, і ми, залишаючи за собою право думати інакше, прислухаймося до них: уміти почути – значить зрозуміти.

Все гламурненько и чисто.
Наведен и блеск, и лоск,
Рожи наглые артистов –
Загляни в любой киоск!

Голливудские улыбки,
Да на белых тридцать два,
На обед – вино, улитки
И пустейшие слова.

Торговать лицом и телом –
Их работа… Что, трудна?
Так другим займитесь делом,
Раз уж сложная она!

Не хотите лимузины
Променять тут на метро?
ВИП, бутики, магазины…
Ишь, придумано хитро!

Нет ни голоса, ни слуха –
Папик есть! Простите тут,
Раньше звали потаскухой,
Глянь, артисткою зовут.

А народ, развесив уши,
Поглощает эту мразь,
Как вообще их можно слушать?!
«А что люди? Люди – грязь», -

Видно, думает продюссер, -
«Людям думать не дано.
Что, искусство? Ах, искусство,
Да кому нужно оно?»

Рейтинг, лэйблы и релизы,
Место в чартах МТВ,
Стиль гламурный их облизан,
Стоны в песнях о любви…

Ну а где-то рок бессмертный
Пишет летопись свою,
Пусть сурово воют ветры,
Не сдается он в бою.

Кто не проглотил наживки
Страз, попсы и мишуры,
Взял тот цепи и нашивки
Не по правилам игры.

Пусть попса кричит, повязнув
В тоннах грязного белья,
Не нужны нам блеск и стразы,
Сила есть у нас своя.

Пикника миры другие,
ДДТ, БГ и Цой.
Да, мы вовсе не такие,
Мы над серою толпой.

Пусть попса рычит и лает –
Дальше караван идет.
Рока час еще настанет,
И настанет наш черед!