Раніше більше городом був ніж нині

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 26 жовтня 2018, 12:20

Зателефонувала давня знайома з Батурина.

- Щоб я ще передплатила „Порадник”!!! Ніколи у світі. Що газета пише? Чому бахмачани ненавидять наше прекрасне місто, хоча із Батурина не вилазять? Свято пройшло чудово, концерт відбувся захоплюючий, людей зібралося багато. А що не доїли порося, так на якого хріна воно нам знадобилося!?- обурювалася батурянка.

Той допис у газету, який обурив мою знайому (дивись минулий випуск), ще раніше перечитав двічі. Крамоли там ніякої не знайшов. Навіть поділив думку автора, де йшлося про заводи, цехи, установи, які канули в лєту. Їй би радше звернутися до редактора, чи до автора, але дослухав, не перебивав.

- Давай, надрукуємо і твою думку. Газета незалежна, кожен має можливість висловитись, - запропонував співрозмовниці.

- Це не лише моя думка, зі мною погоджується більшість нашої громади, - але „світитися” не хочу...

Не скажу, що вислухав усе оте із задоволенням, але вирішив все ж відреагувати. Спочатку поспілкувався з батуринцями. Тема для більшості болісна.

- Мало б бути масштабніше, все ж 10-річчя. Як сказав один з моїх колег: „Готували весілля, а вийшла вечоринка”, - так прокоментувала ситуацію інша моя знайома теж з Батурина.

Біля столика на подвір’ї нашого будинку збираються літні жіночки. Поділився з ними з приводу тієї розмови. Одна з них, Єфросинія Луківна Радченко, у дівоцтві Коваленко, якій сьогодні за 80, висловилась так:

- Яке там місто, одна назва. Вже Бахмач втрачає міські ознаки, а Батурин... Звозили родичі у рідні Митченки, вирішили заїхати на батуринській базар. Тисячу літ там не була... Боже, Боже... Згадала колишні роки, скільки люду було. Їхали кіньми, волами, ніде було проступити. Там торгують курми, там пропонують гусей, очі розбігалися, дивлячись на забитих кролів, розчинених качок. Творог, домашнє збите масло, а яєць!!! Запам’яталися неодмінний поросячий галас і людські перегуки. А тепер катма покупців, стільки ж базарників. Родичі хотіли купити свинини. Ага, тут на нас чекали, тепер у Батурині свіжина – дивина. А ціни, справді, городські. Перепитала двічі, по чим сметана. Не повірила – 40 гривень!

А ще згадався маслозавод. Працювала з подругами у цеху по виготовленню твердого сиру. Тоді використовували сичуги – шлуночки молоденьких ягнят. Три місяці вистигали головки, скільки клопоту було біля них. Обмивали їх вже і не злічу, скільки раз, потім знову на достигання – на просушку. Тільки що то за смакота була. От тоді Батурин більше городом був, ніж нині! Людей були тисячі, а тепер...

Борис Бобришев

P.S. Знову дзвінок, і знову з Батурина. Нагадала про себе одна з опитуваних.

- Як ще не переслали замітку у газету, то скажіть і про наші пошту і відділення банку. У понеділок подалася за платежами, де там – душ до ста чекають черги. Що ж гаяти час - відклала на вівторок. Сьогодні краще, тепер «всього» чоловік до п`ятдесяти. Як жити у нашому городі!?

Згадав про „Щоб я ще передплатила „Порадник”! Не передплачуй, дивись, прогавиш, що містом стане Курінь. Там підстав бути городом не менше – і населення досить, а про розміри і говорити зайве.

• < Попередня
• Наступна >