Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Хто рано встає...

Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 
 
Дмитрівський мед на яблучно-медовому нашому Спасівському ярмарку зазивав такими поетичними рядками, що не пройдеш мимо.

Такого ну просто класичного козака рідко нині побачиш. Навіть коли сорочки вишивані зараз усі вряд одягають, демонструючи свій патріотизм, виглядає на багатьох це не природньо, а дещо артистично, наче для спектаклю вдяглися. А от дмитрівський пасічник Анатолій Пащенко наче зійшов з Шевченківських полотен. І так у нього все до ладу в його солодкому магазинчику було: так апетитно плавали в янтарному меді стільникові шматочки, така солодка ( не хмільна, а дуже приємна!) була медовуха, так приязно посміхалися господарі, що просто хотілося постояти поряд з цими привітними людьми і помилуватися. Поки господар торгує, дружина Марія з гордістю і тихенько, щоб не почув - про нього: "То ж і вірші його власні, все вміє: і по дому, і по господарству, і людям допоможе. Трудяга він у мене. А тамада який!"
 
 
Анатолій Іванович, який фельдшером "Швидкої" селищної лікарні працює вже 31 рік, розповідає, що бджільництвом займається з діда-прадіда. Дід мав 300 колод бджіл, дві коняки, працював з ранку до ночі і домашнім просипу не давав, то й потрапив у Норильські табори – так  більшовицька влада "заохочувала" трудяг великих.  Повернувся дід у рідне селише, то й вдома і в колгоспі пасічну справу продовжував, сину передав і онуку. Пам'ятає Анатолій науку дідову і своїм дітям передає.  "Одного разу дочка із школи приходить, каже – задала вчителька написати улюблене родинне прислів'я. Питаю: То що ж ти написала? – Хто рано встає, тому Бог подає”. Я запитую пасічника: „То що, вгадала?” „Правильно! – сміється Анатолій Іванович – Так воно і є!"

З віршів, що ними були завішені стіни ятки, мені запа-м’ятався – про медовуху. Може тому, що дійсно гарна. Ото хай би й пили такі – тож дійсно наш, традиційно укранський напій, веселощів добавляє, та розуму не забирає, на відміну від сивушного питва, що нищить наш народ. Підійшли такі любителі, вже напідпитку, питають медовухи, куштують – не розпробують: „А воно вставляє?”  Слабеньке, як на них.

Тож наприкінці - вірш про неї: запашну, домашню, з любов’ю і добром зроблену (а не просто розбавлену горілкою, як були в інших крамничках), з травами цілющими (секрети зі скромності не вивідувала, а за пригощання дякувала):

Щоб вам веселилось і сміялось,
Вранці щоб не похмелялось,
Пийте медовуху ви щодня –
Вона вам здоров`я добавля!

Н.Теплова

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове