Піски погукали на свято

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Субота, 26 січня 2019, 11:30

Якщо на Водохреща хтось приїздить до Пісок лише з метою запастись свяченою водою, то буде приємно вражений, бо на багатьох чекатиме тут ще і неповторне православне дійство. Саме так було і минулого суботнього дня...

Хто прибув до села зрання, встиг на Богослужіння у храмі Казанської ікони Бoжої Матері, яке здійснив отець Віталій. А потім священик з мирянами з хрестом і при хоругвах рушили на місце головних подій. Попереду хресної ходи верхи на баских конях рухалися козаки, здавалося, що вони з`явилися з часів Хмельницького.

Пісків’яни вже кілька років святкують Водохреща на спеціально облаштованому вигоні з водоймою, що лежить обабіч Красилівського шляху. Цей куточок у селі іменується Кислівкою, що поруч із урочищем Озера. Перші святкування Водохреща відбувалия у центрі. Бажаючих побувати на пісківському диві з року в рік ставало все більше, майдан біля церкви ледь уміщав усіх прибулих, припаркувати ж авто ставало справжньою проблемою. До речі, не виключено, що господарям доведеться шукати більш простору площу ще раз, бо люду на пісківському Водохрещі з кожним роком більшає.

До небес злетіли молитви, повітря сповнилося ароматами ладану, вощини і духмяного сіна, якого організатори не пожаліли, уславши простір біля нескінченних столиків для води, для свічок. Стояти на ароматному сінці не лише приємно і м’яко, а головне, тепло для ніг.

Після молитов і церковних піснеспівів настає кульмінація дійства – освячення води. А згодом почалась і купель в ополонці. Сміливців знайшлося доволі, решта дивилася на них із захопленням та заздрістю.

За ради цікавості, вирішив порахувати, скільки тут відчайдухів, та вже на шостому десятку збився. Спускалися сходинками до води чоловіки і жінки, було чимало дітей. Першими занурилися у крижану воду козаки, розбивши шаблями лід, який таки встиг укрити ополонку. Звернув увагу на молодцюватого чоловіка, який вийшов з води до гуртечка. „Тату, я теж хочу з тобою”, - тягнув до нього рученята хлопчик років чотирьох. Валерій Колоша – козацький отаман, не залишив той епізод поза увагою, посміхнувся: „Зачекай, зануришся наступного року...” Хто те чув, засміялися теж. Поцікавився у Валерія Петровича за земляків.

- Ні, це не пісків’яни. Це гості з Бахмача, бачите, ціла родина. Три покоління – дідусь з бабусею, чоловік з жінкою і їх синочки...- пояснив із задоволенням.

Чомусь того дня тяготівся до статистики, хотілося всіх порахувати. Та де там - люду зібралося сила-силенна і все у русі. Одні юрбляться проти сцени – насолоджуються співом колядок та щедрівок. Хто бажав зігрітися теплим вином і запашним та пекучим козацьким кулішем, рушили до столів. Інші поквапилися до приземкуватого поні, аби покатати дітлахів. Ще більше поспішало до прикрашених саней, де заправляли Снігуронька і Дід Мороз – там теж було весело, казково, неповторно. Ще раз переконався: пісківське Водохреща має водночас православне коріння і козацьке обличчя.

Вдалося полічити лише авто. Та й то лише з допомогою добровільних помічників. Склали числа і вийшло 126 легковиків!

Серед присутніх угледів біля ополонки і давнього знайомого Михайла Драла. Ще на минулорічному святі дізнався, що Михайло Сергійович приїздить до Пісок за цілющою водою, за неповторними враженнями, за здоров’ям, для чого занурюється у водохрещенську лунку. То немовби продовжуючи минулорічний діалог, поцікавився: „Як грип, ОРЗ ?”.

- Знаєте, Бог милував, вберіг, навіть, від нежиті, - обворожив бахмачанин щирою посмішкою.

То ж побажаємо не хворіти і всім-всім читачам „Порадника”.

Борис Бобришев

• < Попередня
• Наступна >