Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Книжковий огляд
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 12 вересня 2008, 07:53
«Свідки голоду згадують...»
«Їх, на диво, більше всюди: свідків про живу свідучість». (В.Барка)
Таким епіграфом починається передмова до збірки, що випустила нещодавно Бахмацька районна бібліотека. Це спогади очевидців страшної трагедії України – голодомору 1932-1933 років, зібрані працівниками сільських бібліотек Бахмаччини. Згадують своє голодне дитинство і юність мешканці Красилівки і Митченок, Обмачева і Пісок, Халимонового, найстарша з яких 1914 року народження. Ось вони, скупі спогади Пендьох Федори Іванівни з Обмачева:
«Був великий голод, жили ми бідно. Місцева влада забирала хліб і всі харчі. Щоб вижити, ловили ракушки, які потім їли, хліб пекли з висівок, їли щавель, збирали колоски, гнилу картоплю, а активісти гнали з поля нагайкою, били, крутили руки. Про ці роки як згадую. то завжди плачу. Голод – це найстрашніше, що ми пережили, не дай, Боже, щоб він повернувся знову».
«Останній гетьман Лівобережної України» – це методично-бібліографічний довідник про видатного українця, який має пряме відношення до нашого краю. Пам»ять про Кирила Розумовського і його вклад в історію рідної землі відновлюється – роки незалежності вернули Батурину його славу. І тепер немає, напевне, українця, який би не знав імені останнього нашого гетьмана, знаменитий палац котрого довго чекав часу свого воскресіння. Правда і історія наша підноситься нині у небо новими та відновленими куполами і хрестами. Але чи добре ми знаємо про ті історичні постаті, що жили і творили цю історію на нашій землі? Матеріал розрахований на бібліотечних працівників та інших зацікавлених осіб.
Видання поповнять бібліотеки району.
Пошук по сайту
Детальніше...