Пасхальне доручення

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Понеділок, 06 травня 2019, 11:02

Напередодні свята отримав незвичне завдання директора ПСП „Авангард” Василя Миколайовича Булаха. Було воно неординарним, неслужбовим, як би правильно визначитися, людським. Мав перевідати атовця-інваліда Сергія Юр’єва з села Бахмач і передати захиснику Донбасу пасхального гостинця. Поділюсь відверто, такі доручення виконую із задоволенням.

Скажу більше, спочатку Василь Миколайович планував зустрітися із своїм підопічним особисто, я мав привезти Сергія у Курінь. Але брак часу у керівника все зривав наміри. Ото і було дано команду відвідати Юр’єва вдома...

З атовцем знайомий уже кілька літ. З того самого часу, як наш земляк був поранений, втратив руку, відлежав у госпіталі з пошматованими грудьми і шиєю. Удома вчорашнього бійця зустріли мама з сестричкою і тотальне безгрошів’я – усі кошти пішли на лікування. Дізнався про ту ситуацію наш директор, мовив: „Потрібно виручати земляка...” Скільки потім раз бував у сусідньому селі Бахмач. Допомагав Василь Миколайович і грішми, і дровами, і комбікормами для господарства. А головне, дав Сергію впевненість, що він у цьому житті не забутий. Особливо допоміг наш керівник фронтовикові сприянням у придбанні сучасного протезу. Усе це промайнуло у пам’яті по дорозі до Юр’євих.

Потрібно було бачити очі Серьожі, від того у мене зволожніли власні. Звісно, хоча і ніяковів, радий був і гостинцям, але змужніле серце молодого мужчини найбільше розчулило оте людське ставлення на рівні батьківського.

Юр’єв не багатослівний: „Спасибі, спасибі, спасибі...”, - пролунало це та ще співзвучні фрази. Я ж ловив себе на думці, скільки порожніх слів мовиться про підтримку армії, її бійців, постраждалих у АТО і ООС, а конкретними справами допомагають одиниці. Серед них і наш директор, меценат, депутат районної ради Василь Миколайович Булах.

Пізніше і сам отримав щедрого пасхального гостинця, як і кожний із працюючих у ПСП. Не забув директор і про маму полеглого курінця Віктора Кеслера. Упевнений, Наталія Григорівна пораділа і смачностям, і факту, що її синочка пам’ятають. І вже по-іншому лунали з її вуст слова: «Христос Воскрес!», «Воістину Воскрес!».

Олег Лисун
с.Курінь-с.Бахмач

• < Попередня
• Наступна >