„Багата наша Україна”

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Середа, 28 серпня 2019, 15:00

До райцентру прибув електричкою, на пішоходному мосту затримався – вже давно не бачив такого скопичення потягів з вугіллям. „Чорне українське золото. Багата наша Україна”, - відзначив подумки. Ця думка наверталася безліч разів пізніше, коли прийшов на ярмарок, який бахмачани величають Спасівським. Чого тут не пропонували гомінки ярмаркувальники. А люду зійшлося, як ніколи. Пропонували не лише товари та продукти, можна було скористатися послугами атракціонів і забав. Особливо раділи розмаїттю батутів, гірок, розваг дітлахи.

Мене ж більше цікавив практичний бік справи. Борошно і цукор, олія і мед, ковбаси і, звісно, збіжжя. Порадів за фермерське господарство „Вітчизна” з Тиниці. Цукор купляй хоч лантухом – ціна прийнятна: по 12 гривень за кіло. Познайомився з тиничанами. Це Тетяна Прокопенко, Людмила Глинська, Володимир Логвиненко. Заправляв справою завгосп Василь Прокопенко. Від них же дізнався, на фермерському полі достигають цукрові буряки. Кожен з 220 гектарів обіцяє порадувати вагомим коренем. Сподіваються накопати по 800 центнерів на круг. Щедрі хлібороби пригощали качанами кукурудзи кожного відвідувача їх майданчика.

ПСП „Авангард” пропонував готову продукцію від паляниць і ковбас, до твердих сирів і олії. Пісків’яни теж постаралися, очі розбігалися від побаченого на їх прилавках. Особливо милував погляд оздоблене у народному стилі їх ярмаркове містечко.

Звернув увагу на пожвавлення біля вертела із засмаженим поросям, де, крім свіжини, черга чекала ще і на пінисте пиво – за пригощання подбав народний депутат Валерій Давиденко. Він же потурбувався і про виступ славнозвісного ансамблю „Фристайл”. Треба сказати, що гомінкий ярмарок був до краю сповнений піснями. На сцену підіймаються один за одним відомі у районі колективи, радуючи присутніх на святі своєю творчістю. На жаль, довго затримуватися не міг, то коли вирушав на станцію, наче навмисно проводжав мене спів новгород-сіверців. З’їхались до нас з багатьох областей. Навмисно перепитував, дізнався, що були представники Київської, Харківської, Сумської областей. Галичани теж відгукнулися на запрошення бахмачан, про їх край нагадують тепер кухонні прибори з дерева, придбані на ярмарку.

Відзначу, що дійство було сповнене ароматами українського літа, ще й досі відчуваю в уяві, як пахнуть медові груші і яблука, спокушають духмяні дині і кавуни, виблискують боками перці, баклажани, кабачки і гарбузи. Наганяли апетит пахощі смажених карасів і соковитих шашликів. Де-не-де запрошують посмакувати, та пробиваюся до павільйону СТОВ „Надія” – правонаступника колишнього бурякорадгоспу, де пропрацював чимало років. Забути тих літ не дано. І хоча молодь вже не завжди впізнає, все ж завжди приходжу саме до радгоспівців. Цього разу застаю тут директора Володимира Романенка. Сьогодні керівник особливо хлібосольний, то пригостив і ста грамами, і ярмарковими стравами. Спасибі Вірі Клименко, Вікторії Киряхно, Людмилі Гриненко, які пурхали навколо столу.

Продовжую пробиратися крізь людський гурт – хочеться побачити все.

Опиняюсь біля спортивного куточка, де змагаються гирьовики. Колись захоплювався цими спортивними снарядами і сам, то затримуюсь. Як раз завершував свій підхід до двохпудової гирі Руслан Журавель, він і виявився переможцем, піднявши її 64 рази. Павло Куслій випробував свої м’язи біля 24-кілограмової гирі, яку підняв 40 раз. Спритні нащадки козаків готувалися здертися на верхівку височенного відшліфованого стовпа, де мали зняти закріплені подарунки. Та автор пішов далі, хоча згодом, вчувши схвальні вигуки і оплески, озирнувся і побачив, що хтось із сміливців спускався зі стовпа із призом у руках. Молодець!

Протискаюсь крізь людський мурашник. Переді мною розгорнувся справжній смачний світ з безліччю ласощів. Чого там не було: різноманітні тістечка та печиво, пряники та коржики, тортики та кексики, напої. Ступаю ще кілька кроків і - вже на новій «торговій точці», де досить людно. Це ніжинський підприємець Роман Яконенко пропонує свою смакоту. Успіх полягає у відносно низьких цінах. Покупці із задоволенням вибирають на чудово сервованих столах салати, ковбаски, шашлики, курятину – продукція розходиться на очах.

„Спас – готуй сани про запас”, - натяк на скорі холоди. Цю народну мудрість згадав, угледівши ошатні пальта, які демонстрували підприємці з Шостки. Дивувала ціна – 300 гривень, на сьогодні – це майже даром.

Зрозуміло, зима не забариться, а 1 вересня прийде ще швидше. Недаремно біля кіосків із зошитами, щоденниками, ручками і іншим шкільно-навчальним приладдям людно. Помилувався яскравими обкладинками, позаздрив нинішнім учням.

Напередодні Спаса гріх було не завітати у медове містечко. Ось де справжнє диво. Тут і покупців чи не найбільше. Серед настояного на медових ароматах і окупованого бджолами простору впізнаю серед пасічників Федора Строго, з яким познайомився буквально напередодні. Федір Федорович заходився пригощати духмяними медами, нахваляючи взяток то з білої акації, то соняшниковий, то з різнотрав’я.

Зрадів, побачивши Миколу Марченка – завзятого фастівецького бджоляра. Все ж земляк. Мусив скуштувати і його медку. Засвідчую, продукт вартий уваги.

Ярмарок ще триває, та мушу поспішати – на хуторі чекають невідкладні справи. Перетинаю Даньківський шлях, мушу перечекати, доки кілька великовантажних зерновозів везуть урожай з полів. „Багата наша Україна”, - відзначив подумки ще раз. Справді багата...

Юрій Вовкогон

• < Попередня
• Наступна >