Святкувало село

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Вівторок, 03 вересня 2019, 13:36

На пропозицію кінолітописця Євгена Довгополого поїхати на урочистість в Обмачів погодився відразу. По-перше, Євген завжди там, де цікаво. По-друге, маю давню прихильність до цього мальовничого куточка Присеймів’я. А ще зважив, що наприкінці літа, коли святкуємо незалежність України, і на початку осені, як відзначаємо визволення присеймівського краю від фашистських окупантів, обмачівці традиційно збираються на День села. Ці дві обставини накладають на свято світлий відбиток...

Так людно біля Будинку культури в Обмачевому давно не було. По-новому виставлені на огляд вишивані роботи місцевих майстринь. Особливо милують погляд рушники, закріплені над головним входом у приміщення. Серед присутніх бачу чимало бахмачан, значить, не лише автор шанує це старовинне село.

Переддень визволення настроює на відповідний лад, згадую фронтовиків, кого знав, про кого розповідав у газетних публікаціях. Сподівався застати на святі воїна минулої війни Семена Федотовича Лося. Дізнаюся, що свята він не дочекався. Ветеранові було вже за 90, пішов у вічність, світла пам’ять фронтовикові-орденоносцю.

Від спогадів відривають слова ведучих, котрі вітають односельців і гостей:

Добрий день всім, кого сюди
Стежина привела.
Ми будемо сьогодні відзначати,
Чудове свято – День села.

За віршованими рядками лунають слова вдячності тим, хто у роки кривавої війни відстояв рідну землю. Понад тисячу обмачівців, осічан і слобідців воювали на фронтах від Чорного і Балтійського морів, від Відня, Будапешта і Берліна до Маньчжурії, де громили німецьких фашистів і японських мілітаристів. Більше 360 обмачівців і 140 осічан не повернулись до рідних осель з вогняних доріг, залишившись у братських і безіменних могилах.

На жаль, солдатські поховання на українській землі продовжують з’являтися. Тепер за цілісність нашої країни воюють нові герої. Серед них є і представники Присеймів’я. Озвучуються імена воїнів-атовців, це Валерій Шматок, Дмитро Лось, Ігор Бабич, Наталія Безсмертна, Ігор Мусієнко, Володимир Брагінець.

Називають присутніх на святі матерів полеглого і померлого воїнів АТО Олександру Кирилівну Передерій і Надію Павлівну Мотліч.

Крім вітальної пісні, атовці і згадані матері отримують подарунки.

А громада вже шанує тих, хто захистив Україну від страшного Чорнобильського лиха. Валерій Андрійко, Володимир Рудько, Микола Брагінець, Віктор Телелейко – ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС.

Бажаємо щиро і щастя, і миру,
І долі ясної в житті.
Негоди не знати і горя не мати
І зараз, і в майбутті,
- це вже вітають воїнів-афганців.

„Без роду немає народу”, - продовжують свято ведучі і називають старожилів села. Серед них Олена Яківна Божок, Наталія Юхимівна Думанова, Ганна Іванівна Винник. Низький уклін цим жіночкам - не лише як данина прожитим рокам, вони подарували життя дітям, дочекалися онуків і правнучат.

Життя продовжується, молодь закохується, стає на весільний рушничок. За рік у селі народилося п’ять сімей. За звичай, потрібно чекати у гості лелек з немовлятами. Небесні пернаті і не забарилися – принесли у цей світ Арсенчика Арак’яна і Єлизаветочку Корженко.

Автор захопився прізвищами, а святковості надають не лише вони. Час від часу на імпровізовану сцену виходять все нові виступаючі із своїми художніми номерами. Більшість обмачівцям вже знайома, але чимало тут і гостей. Відгукнулися на запрошення юні бахмачани - студія танцю «VIVA» (художній керівник Олена Горбатюк), подарувавши чудові хореографічні композиції і виступ юних моделей. Прибули і пальчиківці, завітавши до сусідів етнографічним ансамблем. Гурт поціновувачів української народної пісні вітали щирими оплесками. Ще радіше зустрічали своїх землячок з „Присеймівських джерел”. Порахував, співачки виходили шість разів. Співали на одному подихові. Як пояснила давня знайома з гурту Надія Завадко: „Тепер у нас новий художній керівник будинку культури - завзята і беручка. Ось якраз співає...” Впізнаю Наталку Вігерт. Справді, і завзята, і наполеглива. Тепер розумію, чому так вигідно змінився „малюнок” концертної програми. І те, що виступи урізноманітнили і прикрасили хореографічні колективи навіть з міста, зрозуміло, її ідея. До речі, нарешті і у Обмачевому запрацював дитячий танцювальний колектив „Козаченьки”. Сподіваюсь, читач здогадався, що це теж результат роботи Наталії Михайлівни...

Хочеться назвати імена багатодітних матерів, нехай беруть приклад сучасні молоді жінки. Це Світлана Анатоліївна Сідун, Олександра Михайлівна Кадун, Юлія Вікторівна Угняченко, Тетяна Анатоліївна Степаненко, Наталія Миколаївна Блажко, Ірина Сергіївна Іванова...

Є у селі і Матері-героїні. Гордо виходили до сцени за подарунками Валентина Євдокимівна Цепух, Олена Анатоліївна Онопа, Надія Павлівна Мотліч, Людмила Георгіївна Краснікова, Оксана Павлівна Колошиць, Катерина Михайлівна Городненко, Пелагія Іванівна Патай.

Все вдивлявся у вишивані рушники, що висіли на видноті і прикрашали свято. А ще привертали увагу наволочки і серветки з барвистими візерунками, вишиті хрещиком,а подекуди й гладдю, на них квіти, орнаменти. Дивували досконалістю вишиті ікони. Справедливо, що майстринь нагородили пам’ятними подарунками. Дружними оплесками вітали обмачівці своїх землячок із золотими руками Тетяну Іванівну Мусієнко, Ольгу Михайлівну Шаповал, Тетяну Віталіївну Дмитрик.

Свято продовжилося, згадали і про Надію Федосіївну Самозвон та Миколу Івановича Циганка, котрі стали на весільний рушничок ще 55 літ тому і живуть у злагоді і любові.

Як говорять, останнім акордом яскравого свята стала дискотека. Благо, наступний день був вихідним, то танцювали ледь не до наступного ранку.

Автору знову спало на думку 9 вересня, пригадав тих, хто поклав свої життя за світле сьогодення, жадав своїм нащадкам щасливої долі. Нинішнє дійство – то втілення у життя їх мрій.

Борис Бобришев

• < Попередня
• Наступна >