Їх недарма так назвали: хоча зустріли мене у тому затишному вулику лише три маленькі бджілки, дзижчали вони весело і завзято. Їм все не біди, бо вони діти. Хоч тобі й на потилицю крапає... Ну, щоправда, до того ще не дійшло. Адже є ми, дорослі, щоб вони, наші дітки, почувалися захищеними.

Затим і звернулися до нас стривожені батьки середньої групи  «Бджілка»  дитячого садочка „Теремок”. З фотоапаратом в руках ми подалися у зону стихійного лиха. Побачили ось таке...

 

Це дитяча спальня. Тільки не подумайте, що дітки там і сплять. Вихователь Валентина Вікторівна Вовк розповідає, що одразу перевели малечу до сусідів. Коли я завітала до них, троє дівчаток гралися на килимку у своїй рідній ігровій. „Так і кочуємо, то у „Дзвіночку”, то до себе, а спимо, звичайно, у них. Хоч зараз і не тече, але ж вогкість відчуваєте яка, діти ж цим дихають”,- бідкається Валентина Вікторівна.

Що сталося в садочку? Там роблять ремонт. За нашою сталою традицією – коли задощить або тільки-но морози вдарять.  Ну, люблять у нас екстрим! Як народ каже:”Доки грім не гряне, мужик не перехреститься”. Підтікало потроху вже давно, завідуюча Ольга Володимирівна Козловська давно і коштів на ремонт добивалася (От подобається мені оце наше „добиватися, вибивати”! Як на війні!- Н.Т.) У цьогорічному бюджеті на дах виділено 300 тисяч гривень. Міському бюджеті. Адже після знищення „Хіммашу” підвідомчий „Теремок” передано у комунальну власність міста. Бюджет прийнято у лютому. І як у добрих господарів годиться, ремонтом займаються влітку. До того ж, існує положення, за яким лише о цій порі року він передбачений у дитячих закладах – не нюхати ж фарбу малечі восени, із зачиненими вікнами. Та літо у нас в Бахмачі виявилось дуже коротким, гульк – як завжди несподівано, прийшли холоди. Хоча були, щоправда, говорить Ольга Володимирівна, і влітку спроби почати роботи: у серпні прислала міська рада бригаду, але на тому все і скінчилося. Роботи не велися, причина банальна – не було проплати. А хто ж нині „на віру” працювати буде? Гроші „знайшлися” лише у вересні – саме в перший день дощу. Працювали хлопці, ніде правди подіти, швидко, старалися, та не встигли – дощ був швидшим. (Хлопці, до речі, заїжджі – теж за нашою традицією. – Н.Т.)

 І розкритий дах, звичайно, потік. Воду у спальні, розповідає Валентина Вікторівна, вимочували зранку – о шостій їй зателефонувала напарниця. Біди вода наробила багато: сподіваючись, що дах буде зроблено, у групах другого поверху зробили косметичний ремонт. Як завжди, коштом батьків. Силами своїми, на спеціалістів у таких небагатих закладах не витрачаються – за принципом „зроби сам”. „Низько вклоняюся нашим батькам, щороку вони допомагають садочку, але у цьому – просто надзвичайно щедро. Ще раніше і холодильник, і телевізор подарували, а зараз діткам придбали гарні, якісні обігрівачі. Ремонт на 20 тисяч зробили”, - говорить Ольга Володимирівна. А який зроблено ремонт, я бачу й сама, знайомлячись з садочком. Дуже гарно, затишно, по-домашньому у „Теремку”.  І я розумію батьків, які мають повне право обурюватися: чудові шпалери „шовкографія” в деяких місцях вже піднялися, стеля і свіжопофарбовані стіни у плямах і потьоках. Крім того, що це чималі (їхні!) кошти та праця людей, які з любов’ю все робили, бо люблять їхніх дітей, це ще і здоров’я малечі. І це головне.

А що про дитяче здоров’я  тут дбають, мала змогу пересвідчитись наочно. Тільки-но зайшла у групу (вони гостей не чекали), побачила виховательку за незвичною роботою: Валентина Вікторівна якісь пробочки на килимок пришивала. Сміється на моє здивування і охоче ділиться: ”Це масажний килимок - на нього дітки встають після сну. А у ліжечку ми яку гімнастику робимо, дітки?” І троє „бджілок” захоплено демонструють тьоті, як вони „заводять” свій дитячий організм після відпочинку – точковий масаж в цікавій ігровій формі. І цілу низку різних вправ і процедур (ротики, приміром, травками полощуть), що загартовують 4-5-річних  діток,  проводить небайдужа вихователька. Результат? Ось вже 18 років практикує цю методику Валентина Вікторівна і в групі завжди висока відвідуваність – з 23 діток 17-18 завжди в садочку. А от того дня (у п’ятницю, 19 вересня) зранку було семеро, та батьки 4-х забрали, побачивши таке лихо. Але не у всіх є бабусі-дідусі чи інша змога залишити дитя вдома. Що робити тим трьом? Що робити й сусідній старшій групі „Дзвіночок”, де вже теж з’явилися плями? Що робити, Олеже Васильовичу?

Всі з острахом чекали вихідних – хоч би не дощило. Довідалася про ситуацію у середу – ніяких змін. Моляться, щоб не було гірше. Цікавлюся, чи не було кого з міської ради.

Не було. Не їхні діти?!

Коли ми з Ольгою Володимирівною зайшли в одну з дитячих кімнат, до завідуючої підбігла дівчинка і мовчки припала до неї, обняла за ноги. „Напевне, ваша онучка?” – спитала я ,  зворушена дитячою безпосередністю . „Ні, вони всі – мої”, – погладила ніжно дитячу голівку жінка.