Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Лист до редакції
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 03 жовтня 2008, 12:13
Добрий день, шановна редакція «Порадника»!
Спочатку трохи розповім про себе. Так вирішилася моя доля, що я з мамою переїхала в Бахмач. Почала ходити в школу №4 і закінчила в ній 8 класів. Це був 1964 рік. Потім я продовжувала вчитись у вечірній школі, а вдень працювала. Так і закінчила 11 класів у 1968 році.
Минуло багато часу, як я здобула освіту. Зараз я вже на пенсії.
Я дуже люблю своє рідне місто: воно красиве, зелене, тут живуть хороші люди. Саме про них, хороших людей, і хочу розповісти.
Дуже часто проходжу мимо своєї рідної 4-ої школи, бачу малечу, що щебечуть на шкільному подвір’ї, і згадую своїх мудрих вчителів, які навчили мене читати, писати, мислити. Багатьох з них вже немає – вони пішли з життя. Хай земля їм буде пухом, пам’ять про них збережу назавжди.
Нещодавно я узнала, що немає вже й мого класного керівника і вчителя німецької мови. Це Ющенко Микола Ілліч. Ми, всі діти, його дуже любили. Він був розумним, по-справжньому мудрим вчителем. А ще – дуже лагідним, добрим, він був нашим порадником. От що цікаво, всім вчителям діти завжди придумують прізвиська: так було раніше, так і зараз, і вчителі самі про це знають, інколи й жартують на цю тему. А от у Миколи Ілліча не було прізвиська, ми всі його звали «наш Ілліч». «Ось наш Ілліч йде», - бувало, кажемо. Згадую, як не так давно я, проходячи повз лавочку, де сиділи старенькі, підійшла - серед них був і Микола Ілліч. Поздоровалася, питаю:»А Ви мене впізнаєте?» А він: «Я не бачу вже, але по голосу взнав – це ти, Катя Дорошенко». Мені так і голос перехопило, сльози на очі. Це ж треба – скільки років пройшло, і голос у мене змінився, а він згадав! Пам’ять про Вас, дорогий наш Микола Ілліч, буде завжди в наших серцях.
І про всіх моїх вчителів. Напередодні Дня Учителя хочу згадати їх всіх добрим словом.
І про всіх моїх вчителів. Напередодні Дня Учителя хочу згадати їх всіх добрим словом.
Хочу поздоровити своїх вчителів, які знаходяться на заслуженому відпочинку. Подякувати за все, що ви для мене і всіх нас зробили. Це вчителі школи №4: Шепель Неля Григорівна, Шепель Андрій Вікторович, Вовк Мотрона Миколаївна.
Хочу поздоровити і вчителів, які працювали в школі робітничої молоді: Іванько Клару Григорівну, Деркач Ніну Андріївну, Шевченко Ніну Миколаївну, Саган Євгенію Іванівну.
Зі святом, мої дорогі вчителі. Здоров’я міцного, щастя, всього найкращого на землі!
З повагою ваша випускниця школи №4
Дорошенко Катерина – зараз Нечипорук Катерина Михайлівна.
Дорошенко Катерина – зараз Нечипорук Катерина Михайлівна.
Детальніше...