Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
На душі посвітлішало
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 31 січня 2020, 12:31
Про мою долю «Порадник» уже розповідав. Сьогодні до редакції звертаюся з власної ініціативи, хочу сказати добре слово на адресу чуйної і відгукливої людини - директора ПСП „Авангард” Василя Миколайовича Булаха.
Нагадаю про себе, я колишній атовець - Сергій Юр’єв. На Донбасі поранений у груди і шию, втратив руку. Тоді держава не мала змоги допомагати фронтовикам належним чином, то на лікування витрачав власні кошти. Про мою скруту дізнався Василь Миколайович, то допоміг і грішми, і паливом, і комбікормами для господарства. А головне, вселив у мою душу впевненість, що я не забутий.
Сьогодні життя більш-менш налагодилось. Отримую пенсію, працюю. Нещодавно спілка учасників АТО надала кошти на придбання житла. Днями виникла потреба домогти мамі і сестричці придбати дрова. На щастя, зустрівся з Олегом Івановичем Лисуном – неофіційним моїм куратором. Вислухавши мою проблему, сповістив, що якраз напередодні отримав від Василя Миколайовича доручення дізнатися про мої справи. Запропонував поїхати до благодійника.
Як уже бувало, меценат, депутат районної ради зустрів приязно. У спілкуванні за кавою поцікавився моїм життям, планами. Звісно, дізнався і про дрова, захотів допомогти. На душі знову посвітлішало, повернулася впевненість...
Полінця вже у маминому дворі, та більше зігрівають не дрова, а людське тепло. То знову вдячно промовляю: „Спасибі за добро, нехай сторицею повернеться воно...”
Сергій Юр’єв
Детальніше...