Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Аби до Бога було ближче, У височінь здіймаються хрести

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Вологий вітерець доніс ледь вловимі звуки дзвону, на серці посвітлішало і відчула, як душу зігріла Божа благодать.


- Слава Господу, - майнула думка, - Звершилося... – пораділа за сусідів-великозагорівців. Це і у них у селі звели, нарешті, храм.


Колись Велику Загорівку прикрашала своя церква, тільки пам’ятають її лише старожили. У лихі 30-ті роки розібрали красуню на школу і клуб. І хоча село продовжувало потопати у вишневих та яблуневих садах повесні, раділо сніговій морозяній ковдрі взимку, відтоді вже втратили колишню святість Великодні і дні Різдва Христового. Довгі роки святили пасхальні смачності і святкові хліби та освячували воду, де прийдеться. Хтось забивався до Борзни, а котрісь добиралися до нашої Красилівки.


Молитовний будиночок служив прочанам довгі літа, зігрівав молитвами, заспокоював рівним полум’ям свічок і ароматом ладану. Тут хрестили немовлят, вінчали подружжя, проводжали односельчан у вічність, але протоієрей Василій разом з паствою мріяли про справжній храм.


Першу спробу відродити Свято-Покровську церкву вжили років тридцять тому, та все якось не „клеїлось”, все зупинилося на Першому камені. І от небесні сурми закликали громаду прочан узятись за справу. Стали збирати кошти, підключились інвестори. Найщедрішим благодійником виявися Валерій Колоша - депутат обласної ради, отаман Чернігівського округу Війська Запорізького, директор ПСП „Пісківське”. Суттєво допоміг ще один представник Бахмаччини Володимир Романенко – директор СТОВ „Надія”. Звісно, включились і земляки з Борзнянщини. Серед них - подружжя Савицьких з „Агроінвест” Натуральний продукт”, Олександр Прохорець зі СТОВ „Великозагорівське”, Валерій Бідний зі СТОВ „Плиски-агро”, Євгеній Індик.


Не можу не згадати підприємців Сергія Рябчуна, Миколу Москаленка, Володимира Гладкова, особливо вболівав за справу Микола Вакуленко. Так хочеться вклонитися доземно всім їм за красуню-церкву.


Чин великого освячення ново- збудованого Покровського храму звершив Високопреосвященніший Митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент. Після читання Святого Євангелія Владика звернувся до пастви зі словом проповіді, а пізніше подякував усім, хто долучився до богоугодної справи будівництва храму, і нагородив благодійників церковними відзнаками.


Завітали на урочистість благочинні Бахмацького і Борзнянського округів - священнослужитель Віктор і священнослужитель Іоан.


Люду на відкритті було доволі, пораділа не лише за сусідів, а й за себе. Колись загорівці святили паски у нас, а тепер наступний Великдень зустріну з ріднею у Великій Загорівці. А потім збагнула, вже скоро день Преображення Господа Ісуса. Ось тоді і подамся до родичів. Від передчуття хвилюючої миті згадався мелодійний піснеспів: «Иисусе, освяти нас светом божества своего…».


Десь зустріла мудру думку: „Храм є духовний осередок, «собор наших душ», правильно сказано.


Любов Крамаренко,
с. Красилівка

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове