Тут зберігають хліб

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Субота, 01 серпня 2020, 10:44

На колишню хлібну базу Держрезерву № 87, теперішнє ТОВ „Верітас”, завітав невипадково. Про її існування нагадали публікації про зниклі в Україні кілька сотень вагонів із збіжжям. А як справи у земляків?

Сьогодні цей мікрорайон міста називають селищем „Східне”, та почасти ще почуєш „Поштовий”. Походить це від „поштового ящика” – закодованої назви продовольчих баз Держрезерву СРСР. Їх було кілька, серед них і хлібна, створена ще у 1932 році.

Під час війни зазнала нищівних руйнувань, німці сподівалися, що прийшли назавжди. Навіть проклали водогін, використавши мідні труби, але з осені 1943 служить та споруда законним володарям української землі.

Якось доля вже приводила сюди років чотири тому, враження від колись процвітаючого підприємства залишилось гнітюче. Занедбана у бур’янах територія, недоглянуті будівлі складів, сяк-так залишена проти неба техніка – ось що постало тоді у противагу колишнім чергам автівок із новим врожаєм, ділове метушіння лаборанток, приймальників збіжжя, привітні посмішки водіїв.

Сьогодні так і не угледів довгих черг вантажівок із зерном, але вже перші враження засвідчили, що тут є господар. Захотілося дізнатися, чим живе підприємство.

Завітав до директора В.Ф.Міщука. Дізнався, що дійсно, підприємство відродилося, у минулому році встигли засипати у засіки десятки тисяч тонн зерна кукурудзи. Зберегли врожай якнайкраще, тільки-но відвантажили споживачам 60 вагонів золотавої продукції. Тепер готові прийняти на підготовку і зберігання цьогорічного врожаю.

Скористався можливістю і запропонував розповісти про кращих людей бази. Побували з керівником на території, яка своєю ошатністю нагадала колишній порядок ще за часів найпродуктивнішої своєї діяльності. У першу чергу привертали увагу вибілені стіни, у самих же приміщеннях здійснена газація проти шкідників і хвороб.

Віктор Федорович познайомив з подружжям Сєніних – Андрієм і Наталкою, він – апаратник обробітку зерна, вона - робітниця. Ще був старший майстер зерносховища Віктор Салогуб і зернозавантажувачка Людмила Савченко. Сфотографував передовиків. Захотіли хлібники залишити фото на пам’ять, запросили до гурту і директора.

Коли вже збирався піти, мене затримали.

- Чи знаєте, нашому підприємству були б „капці”. Ми вже, було, розбрелися по домівках, шукали роботу, хто де. Пробували їздити в Київ – не близький світ. А поруч, де пропрацювали по багато років, де звичне і рідне, перетворювалося в пустку. Спасибі Віктору Федоровичу, що взяв на себе відповідальність, тепер відновилося більше 60 робочих місць. Суттєво реконструйовано обладнання, а підведений газ забезпечує найпродуктивнішу роботу сушарок. Це набагато підвищує якість зберігання збіжжя...

Послухав оті схвальні відгуки на адресу керівника і вирішив подати на сторінку знімок, що задуманий був, як фото на згадку.

Борис Бобришев

• < Попередня
• Наступна >