Ще є серед нас люди

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 14 серпня 2020, 12:50

Так склалося, що ринок – моє робоче місце, тут заробляю додаткову копійчину до убогої пенсії. А ще базар - джерело найрізноманітніших новин. Котрась удесяте ділиться, як лікується перекисом водню, хтось наполягає, що краще вживати мумійо чи прополіс, інший бігає підтюпцем, а сусід стоїть на голові. Дізнаюсь про поповнення у чиїйсь родині і радію народженню немовляти, а трапляється, чийсь земний шлях завершується. Усе знає базар.

Місяць тому почула про молодих лелек, котрі вивалися із гнізда. Було це біля сільського будинку, немічних гостей з неба доглянули, підгодували. Вони звикли до господарів обійстя так, що ходили за ними по п’ятах. Скоро зробили вибір, стали моститися на сідалі біля несучок, пізніше ночували біля корови. Їжу брали прямо з рук, а як господарка із годівлею барилася, тріскотіли дзьобами і терлися об домашніх.

Незабаром випадок звів з лелечиною благодійницею, дізналася про дивовижну історію з перших рук, почуте розчулило, навіть, спробувала скласти вірша. Потім спустилася з небес на землю і вирішила написати і про добру господарку, і про її лелечину ферму. Та Світлана Михайлівна Пилипенко остудила моє бажання. Свідками нашого спілкування були інші, гуртом стали допитуватися – у чому річ? Виявилося, мешканка Курені остерігається зайвого розголосу і аргументи навела переконливі. На її обійсті колись мешкала приручена ворона. У відсутність господарів підлітки її викрали, зв’язали крила і спалили довірливого птаха на багатті.

Навчена гірким досвідом, Світлана Михайлівна убезпечує лелек від зайвого спілкування з людьми. Навіть сама стала менше контактувати з птахами, аби пернаті не звикали зайве до людей. Усе відганяла їх на стернище, сподіваючись, що вони „затоваришують” з іншими своїми родичами. Та трійця лелечат звично поверталася у двір. Уже зажурилася, що назавжди залишаться поза природнім оточенням.

І ось днями побачила її світле обличчя, здогадалася, її підопічні рушили у мандри.

- Знаєте, яка радість, прибилися до гурту лелек, полетіли. Спочатку раділа, а тепер сумую і тривожусь – чи навчаться самі добувати собі прокорм, чи не потраплять у злі руки.

Дізнаюся, що утримувати цих птахів було досить витратно. Світлана Михайлівна вдячна всім, хто допомагав підгодовувати її пернатих. У першу чергу це Богдан Сипливий, Вікторія Горбач, родина Поправків – Ніна і Микола, тезки – Оксана Лукова і Оксана Мерінова.

- Інколи пофантазую, мовляв, там у небесах розкажуть про благодійників, хто у черствому сьогоденні не розгубив тепло своїх людських душ.

Приєднуюсь до її слів вдячності і я. „Спасибі вам, люди”. Тепер кожного разу здіймаю догори обличчя, чи не вглежу у височині тих трьох лелек.

Галина Заєць

• < Попередня
• Наступна >