Порадіють спілкуванню

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 02 жовтня 2020, 13:40

Уже не злічу скільки років вряд у ПСП „Авагард” вшановували людей поважного віку. На тих урочистостях траплялося бувати і самому. Не секрет, що найбільше літні люди цінують добре слово, турботу про себе, повагу до результатів cвоєї колишньої праці. Директор підприємства Василь Миколайович Булах не ділить курінців на своїх і чужих, тому на зустріч ветеранів праці запрошували і аграріїв, і сільських педагогів та медиків, і тих курінців, хто трудився у містах.

Сільський голова Леонід Васильович Вдовенко старався залучити до дійства районних керівників – голів райради і райдержадміністрації, вітали курінців депутати обласної ради, і навіть народні депутати. Так було, на жаль, цієї осені літні курінці разом не зберуться. Думаю, зайве пояснювати чому.

Ностальгуючи по минулорічних людних зібраннях, передивлявся давні фото, серед світлин угледів ось цей знімок.

Колишня завідуюча тваринницькою фермою, кавалер ордена „Знак Пошани” Надія Андріївна Нагорна попросила зробити його на пам’ять про доярок, з якими пропрацювала багато років.

Впізнаю Ольгу Василіву Зизу, доярка запам’яталася тим, що її родині колгосп звів новенький житловий будинок, де вона мешкає й зараз.

НадіЇ Тимофіївні Усенко добиратися до ферми було далеченько, але жодного разу тваринниця не запізнилася до своїх корів. Не стали в заваді ні хуртовини, ні морози-тріскуни, ні зливи.

Віра Олександрівна Зиза, як і всі, порала 25 корів, старалася, трудилася із завзяттям. ЇЇ родині теж надали житло за рахунок господарства.

За Ольгу Миколаївну Макаренко скажу, що багато років лише кілька літрів молока віддаляло її від заповітного 3-тисячного рубежу річних надоїв. Зате жирність у її групі була однією із найвищих по колгоспу.

Крайня праворуч - Ніна Федорівна Глушко, пенсіонерка ще й досі працює, все так же дояркою, хоча літа даються взнаки, не полишає роботу, бо тут її друзі, з ким поруч вже стільки років.

Цієї осені зустрітися у затишному колгоспному кафе їм вже не судилося, але вірять подруги, що така нагода ще буде, і вони порадіють новому спілкуванню.

Борис Бобришев

• < Попередня
• Наступна >