Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Її рідний край
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 27 листопада 2020, 13:02
Молодцюватий чоловік біля аптечного віконечка, мабуть, не привернув би увагу, коли б не переповнені пакунки з придбаними ліками. - На всю вулицю набрали? – звернувся із сарказмом сусід із черги. - Ні, це на ціле село, - відповів покупець зважено і уточнив. – Для села і для майже десятка хуторів.
Для чого стільки медпрепаратів в одні руки, уже здогадався, бо довелося спілкуватися з декотрими медиками з глибинки. Хутори у такій кількості лише у Матіївської сільської ради, то захотілося зустрітися з тамтешньою завідувачкою ФАПом, почути, чим живе медицина Присеймів’я.
Неочікувана зустріч в аптеці сталася ще у серпні, а поспілкуватися з Іриною Олександрівною Очередько вдалося нещодавно. Подаю лише відповіді молодої медички, хоча і мами трьох дітей.
- До цілительства, мабуть, була схильна ще з дитинства, скільки пам’ятаю, дівчатка своїх ляльок пригощали, пестили, виховували, я ж їх „лікувала” - годувала з ложечки, давала пігулки, робила уколи. Ще медицина давала шанс залишитися у селі. Матіївку обожнюю – не уявляю життя без норовистого і водночас лагідного Сейму, без грибного і ягідного лісу, який своїми смолистими відрогами подається місцями у наші вулиці і городи, насичуючи повітря неповторним ароматом хвої. А які казкові присеймівські луки з квітучим різнотрав’ям, з різноманітними кольористими метеликами, співучими жайворонами.
Вслухайтеся у назви наших хуторів: Лопатин, Бондарів, Лісова Поляна, Веселівка. Кацири, Прохорів, Мости, Обирок. Відчуваєте рифму? На жаль, вони зникають, на очах умирає жива казка...
- Найчастіше до аптеки відряджаю чоловіка. Зазвичай, доставляє ліки з Батурина, він там працює. Як виникає потреба, телефоную, замовляю, от пігулки і привозить. А як випадає бувати у Бахмачі, а ще краще у Конотопі, то доручаю запасатися на перспективу - там аптеки дешевші.
Чоловік мій безвідмовний, не злічити, скільки Іван наїздив легковиком хутірськими шляхами, возивши мене до хворих. Традиційно добираюся до підопічних велосипедом, проте відстані не зовсім зручні – хутори, як сузір’я на небі, розсипані у радіусі восьми верст. Та й це не біда, як сухо і тепло, а зимою...
- Це правда, восени хвороб додається. Уже відчувається - простудні недуги почастішали. Найбільше насторожує коронавірус, не дай Бог, прийти хворобі у село - у нас стільки старожилів...
- Дійсно, хотіла продовжити навчання. Мріяла освоїти фармацевтику, адже є можливість навчатися цій справі заочно. Ледь не вступила в цьому році. Та ще раз пригадала нашу колишню медичку Євдокію Михайлівну Оксінь.
...Уже давно була вона на пенсії, кілька раз навідувалася до жінки - бувало завозила ліки, а то робила ін’єкції. Того разу не квапилася, поспілкувалися.
Євдокія Михайлівна розігріла самовар, стали чаювати чебрецем, липою, парилом... Родом вона з Сибіру, говірка у неї своєрідна.
- Душечка, мир тесен, я лечила твою бабусю, ты врачуешь меня, - звучать, як зараз, її слова.
Розговорилися, поділилася із довгожителькою мрією про фармацевтику, було їй тоді під 90. Вона і розповіла, що свого часу теж позаздрила аптечному затишку, стерильній чистоті і білосніжним халатам. А пізніше уявила себе за скляним аптечним віконечком, з неодмінним аптечним ароматом. Порівняла своє буття серед природи, серед життя, посеред людей.
- Ти, душечка, прагни робити людям добро. Придивися, злі, жадібні і ненажерливі не живуть довго. Серед більшості довгожителів - відгукливі, працьовиті, усміхнені і щедрі. Дав мені Господь довгого віку, набачилася. Звернула увагу, як мої земляки сваряться із-за меж, або курка шкрябне лапою на чиїйсь ділянці. Усе, обірвалося добросусідське життя, а скоро і мені клопіт – одного хапає за серце, іншого лихоманить, болячки чіпляються одна за одною – старішають на очах. Жоден із скандалістів не прожив довго... Воно і закономірно, дуже їм кортіло землі, десь на Небесах прислухалися до їх бажань...
- Ще більше порад і професійних, і життєвих, отримала від свекрухи, Людмили Степанівни Очередько. Це саме її замінила на місці завідуючої ФАПом – вона моя перша помічниця і в роботі, і у господарстві. На сторожі здоров’я матіївців пропрацювала близько 30 років. Звісно, є чому повчитися.
- Троє синів. Старший Дмитро, йому 15 – уже помічник, Олег – другокласник, майже самостійний. Андрійку два рочки виповниться через тиждень, як дзиґа, так і дивися, щоб не втрапив у халепу.
- Не стану сперечатися, у селі важче. Втім відпочивати приїздили саме до нас і москвичі, і ленінградці - увесь світ. Не уявляю себе без матіївських: Городищечка, Волика, Індії. Усіх знаю, і мене всі знають. Усе рідне до болю, тут дихається легше, тут мій край. Думаю, уже нічого додати.
Борис Сєдач
Детальніше...