Лунай, пісне!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 05 лютого 2021, 10:33

Остаточно переконався, що весілля, дні народження, інші родинні урочистості запам’ятовуються не наваристими захолодами, запашними кашами чи смачними узварами, а співочими гуртами, які збираються на застіллях і прикрашають святкування. І сам люблю поспівати, під настрій можу помуркотіти собі під носа улюблені мелодії, та виходити на люди мені не дано – замолоду соромився, а тепер запізно. А от послухати спів інших – мене і хлібом не годуй. Любов до пісні, то від неньки. Мама знала народних пісень силу силенну.

Треба сказати, у нашій Курені кожному сільському кутку притаманні характерні для місцевості куплети, а ще часто різняться і особливостями виконання. Нерідко у тих піснях упізнаю мамині, які вона співала за життя. Пішла матінка і забрала безліч пісень із собою. Виношував мрію зібрати всі наспіви, які ще лунають над селом, які пам’ятають старожили. Та усвідомив, все-таки, це не моє, цим має зайнятися фахівець, бо, крім слів, є ще й мелодія. І слава Богу, що знайшовся серед моїх земляків той, хто зробив цю хорошу справу, уберіг курінську старинну пісню від забуття.

Починалося все із фольклорного ансамблю, який заснував п’ять років тому директор сільського Будинку культури Олександр Федорович Ільченко. Загітував у колектив любителів співу з числа ветеранів праці. Так зібралися тут колишні педагоги і медики, трударі поля і ферми. Дали гурту чарівну назву - «Полісяни». Полюбилися вони курінцям з першого ж виступу. Згодом до колективу доєднатися більш молоді. Так склалося, що без участі фольклорного ансамблю не обходилася жодна урочистість нашого славнозвісного козацького села.

Треба сказати, «Полісяни» отримали належну підтримку від тодішнього сільського голови Леоніда Вдовенка і директора місцевого ПСП „Авангард” Василя Булаха. Особливо допоміг Василь Миколайович. Це за його сприяння для учасників ансамблю придбали народні костюми, а пізніше пошили ще яскравіші за індивідуальним замовленням. За сприяння директора, він же і депутат районної ради, надавався транспорт для подорожей на мистецькі конкурси, куди все частіше стали запрошувати моїх земляків.

Не обов’язково бути фахівцем, щоб відчувати, як зростала з року в рік виконавська майстерність колективу. Про що свідчили відзнаки і нагороди: дипломи І та ІІ ступенів Всеукраїнського фестивалю «Відродження українського села, його духовності та культури». Це відбувалося у сусідніх Пісках, пощастило вболівати за «Полісян» у 2016 і у 2019 роках. Ще відзначені дипломом ІІІ ступеня VІ обласного фольклорного фестивалю-конкурсу ім. Василя Полевика у Сновську і Подякою товариства «Чернігівське земляцтво» м. Київ. В обох випадках то був 2016 рік.

Зарясніло грамотами сектору культури і туризму райдержадміністрації за високий рівень виконавської майстерності та активну участь у районному фестивалі «Україна і Європа – мистецькі паралелі і меридіани», Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники».

Пощастило бути на звітному концерті народних аматорських колективів, що відбувався у районному Будинку культури ще у жовтні 2019. Як співали мої земляки, як співали! Які голоси! Які пісні, усі вони записані зі спогадів літніх курінців.

Кілька раз озирався на півпорожній зал, де бракувало глядачів. А послухати було що. Особливо зворушили пісні, які співали колись ненька. Мабуть, їх виконували ще у часи наших дідів-прадідів. Ще й зараз звучить у вухах «Стояла в лісі береза», «Вже сонях, як сонце», «У вишневому саду стежечка вузенька».

Спасибі тим моїм односельчанкам, хто зберіг ті хвилюючі наспіви. Дякую Олександру Федоровичу за його турботу із збиранням українських народних пісень, записаних від жительок Курені М.В. Лозової, О.П.Макаренко, О.В.Поправко, М.Ф.Шевченко.

Тоді поважна комісія присвоїла «Полісянам» високе звання Народного. Горджуся своїми односельчанами.

Микола Жила
Фото: Наталії Сунки

• < Попередня
• Наступна >