Знайома нещодавно задала питання, яке й мене давно непокоїть: «Коли вже вулицю Дружби зроблять?» Запитання, звісно, риторичне, але мені пригадалася одна передвиборча історія, що має до нього стосунок. У 2002 році мешканці нашого міста обирали мера, в черговий раз. Це взагалі цікава тема для досліджень – ім`я, наприклад, чинного мера фігурує по трьох виборах, просто-таки серіал. Та я не про це. Кандидатами на виборах 2002 року були, як  встановлено документально: Бондарєв Валерій Костянтинович, Лемешко Леонід Іванович, Леонтьєв Володимир Олексійович, Матіско Олександр Володимирович, Поліщук Олег Васильович. До чого це я? До Дружби. Тоді я свідомо голосувала за Лемешка Л.І. зовсім не із-за особистої симпатії, а по одній абсолютно меркантильній причині: в його передвиборчій програмі був проект створення на цій горезвісній вулиці щось на зразок цивілізованого бульвару. Там були б торгові ряди – такий собі торговий проспект магазинчиків-ларьочків тощо, тротуари вздовж широкої дороги і... можна продовжувати, але найцінніше в цьому – останнє. Дорога і тротуари. Те, про що згадує кожен, хто спотикається об усі камені вулиці Дружби. Я її жартома називаю «масажна»- кожен камінчик нутром відчуєш, поки до базару доберешся.

 

Обрали тоді О.В.Поліщука. Хтозна щоб було б в іншому варіанті, та з Дружбою маємо те, що маємо.  А перед Леонідом Івановичем я повинна вибачитися: в одній зі своїх статей, до Дня працівників соціального захисту (№ 44 «Порадника») я несвідомо продовжила йому трудовий стаж. Управління Пенсійного фонду в Бахмацькому районі очолює на даний час Олена Миколаївна Лапа, а Л.І.Лемешко знаходиться на заслуженому відпочинку.

 

Н. Теплова