Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Добротний подарунок

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Радо зустрічаюся зі своїми земляками-хуторянами. Завжди перекинемось словом-другим. Вже давно переконався - ми з особливого тіста. Візьмімо хоча б сьогоднішні проблеми, скільки розмов про газ, про ціни на блакитне паливо, а нас це обходить. Опалювалися дровами і далі будемо грітися ними, як і десять,і сто літ тому. Але зараз поведу розмову не про те.


Зайшов якось у майстерню до земляка Федосія Івановича Степаненка, а там вже гість Едуард Артемович Жуков, приєднався до їх розмови. Вони обговорювали, як створювалося сучасне обличчя міста. Тема зацікавила, дізнався і про перші кроки «Хіммашу», і про житлове будівництво, і про зведення Палацу культури. Особливо зацікавило, як виростав шляхопровід. То був об’єкт загальної уваги, бо тоді перетнути залізничні колії, уникнувши довжелезної черги, було практично неможливим. Згадалося, як страканів під шлагбаумом і плавився від жагучого сонця з кількома десятками таких же стражденних. Хтось не витримував, вирушав на інший переїзд на Бахмач-Київський, тільки вигравав не завжди. Скільки часу втрачав автотранспорт на тому перетині залізничних колій, сам Бог знає.


Так от, якраз Едуард Артемович керував тим будівництвом, а мій земляк працював на «газоні» - самоскиді ГАЗ-51. Возили грунт з військового полігону із-під Шовковиці, розтяглася справа довше ніж на рік, але все ж бетонні плити врешті-решт завершили роботи, і транспорт рушив через міст. Було це піввіку тому, навіть не віриться, що збігло стільки років. Позаминулої неділі водії відзначали своє професійне свято, тоді до їх урочистості і було здано шляхопровід у експлуатацію. Достойний подарунок отримали тоді шофери, всі бахмачани і гості міста.


Без шляхопроводу при нинішній кількості транспорту нас чекав би колапс, бо навіть за тих умов черги збиралися довжелезні. Зробили добру славу будівельники, яка служить нам і досі.


Юрій Вовкогон, ветеран праці

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове