Порушивши в минулому номері тему тепла, чи то пак, його відсутності в оселях бахмачан, «Порадник» ніяк не сподівався продовжити її й через тиждень. Нам говорили, що питання «в процесі вирішення» – улюблений чиновний вираз. Та й календар разом із синоптиками красномовно говорить, що йде не до літа. Отже, відключили Бахмач від опалення у вівторок ввечері, у середу автор обійшла дитячі садочки, де крім іншого поцікавилася, чи був у них будь-хто з міської ради. І була здивована негативною відповіддю. «Ну, мабуть, «вирішують»,- заспокоюю свій критичний голос. В останній робочий день тижня йду дізнатися про ситуацію у міській раді – у другій половині дня всі кабінети зачинені. Згадую, що у неділю, 7 грудня, їхнє професійне свято – День місцевого самоврядування. Ну, так, саме час святкувати, майже за О.Пушкіним: «Пир во время чумы». Може, даремно грішу на людей – «вирішують питання» і вже завтра будемо з теплом? Та завтра закінчилося тим, що з вівторка закрили школи й дошкільні заклади, а інші нещасні користувачі послуг КП «Бахмачтепломережі» мерзнуть й далі. Що робить влада у такій критичній ситуації? Може, звернулася у якійсь спосіб до населення: мовляв, не хвилюйтеся, люди, ми працюємо над питанням, чи таке інше? Все ж легше було. Ні, мовчить. Люди, покинуті напризволяще, не мовчать і спосіб звернення винаходять, на відміну від тих, хто завів місто у глухий тунель. Друкуємо листа до редакції.

 

 

Нещодавно КП «Бахмачтепломережі» у своїй неспроможності забезпечити місто теплом розписалось остаточно. Звісна річ, є чимало квартир, у яких затишно ще й сьогодні. Тут господарі потурбувались про свої родини, заздалегідь встановивши індивідуальне опалення. І мудро зробили, економлять не лише на опалюванні, а й на пігулках. Слава Богу, що ще не почалась епідемія простудних болячок. Наступного року таких квартир , треба думати, буде ще більше, бо багатьом набридло гибіти у холодних кімнатах. Ця проблема стає ще гострішою, коли у помешканні є діти, літні люди або хворі, хто потребує тепла більше за інших.

Міській владі варто прорахувати ситуацію вже сьогодні, адже на «трубі» залишаться лише економічно найнеспроможніші споживачі. А коли їх кількість зменшиться, рентабельність підприємства різко знизиться, плата за тепло подорожчає, що збільшить ряди нездатних розраховуватись за послугу. Отже, місто потрапляє у глухий кут. Цьогорічний грудень змилостився над бахмачанами. А чи буде він таким далі? Врахуймо, що попереду ще січень, лютий, березень.

Дивно, що рахунки ця контора виставляє справно, необізнаному може здатись, що в помешканнях панує тропічна спека. Пригадую публікацію у районній газеті, де йшлося про наради, на яких директор КП «Бахмачтепломережі» С.В.Приходько бадьоро звітувався про готовність підприємства до опалювального сезону. Та, очевидно, зима прийшла до нього несподівано. Впевнений, що у директора встановлене індивідуальне опалення. Може, тут і зарита собака. Чи не варто підшукати керівника , хто б мерз чи грівся б разом з нами? Бо перефразуємо відому українську мудрість, і вийде: «Зігрітий закляклому не вірить».