Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Хроніка подій

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
За висловом великого письменника - романтика і філософа Антуана де Сент-Екзюпері:  лише дух, торкнувшись глини, створив людину. І які б кризи не були, людина все одно живе не хлібом єдиним – душа в ній залишиться первинною завжди.  Отже, почнемо огляд подій з новин культури.

- Нашого співавтора, бібліотекаря за фахом, а за захопленням і покликанням – поета-пісняра, краєзнавця-патріота, Мотрону Лапу вітаємо з виходом пісенника „Вічна рапсодія”. „Хвороби, операції, інвалідність змінили ніби все, та не змінили життєдайну особистість”, - слова із передмови визначають головне в цій обдарованій людині, небайдужість. Зараз Мотрона Миколаївна в черговий раз у лікарні – а її пісні вже летять у світ. „Заспіває хтось пісню мою і мені радісно”, - говорить наша Мотрона, і ми їй обіцяємо, що неодмінно заспіваємо, і не одну. Бо вони чудові, її пісні.
 
...Якщо хтось запита,
 чи по правді жила?
 І тоді відповім при нагоді я:
 Моя пісня, як серце, і лине вона
 Із душею, як вічна рапсодія.

 І таке серце просто не має права боліти – якнайшвидшого одужання і повернення в рідну Зеленівку, люба наша Мотрона Миколаївна.

- У міській бібліотеці – чергова виставка. Не зовсім звичайна. Вірніше, зовсім незвичайна.  „З чого починається тато?” називається.

„До якого свята?” – запитую ініціаторку, Лідію Степанівну Шамкову. Сміється:”Усі так питають. А не до свята. Просто про мам, жінок пишуть і говорять багато, а от батьки у нас якось обділені увагою. Чому б не поговорити, вирішили”.  А що на виставці – погляньте самі та й поділіться враженнями. Цікаво все ж, про кого більше читатимуть. Та й чи читатимуть взагалі – відомо ж, в якій пошані зараз книга. А як у нашому Бахмачі – подивимося.

- Продовжуючи тему минулого числа газети, коротко – про сесію. Депутати районної ради слухали та обговорювали плани: про Програму розвитку на 2009 рік доповідала заступник голови райдержадміністрації О.В.Озмітель. Розвитком це, звісно, можна назвати доволі умовно. За словами доповідача, роботу промислових підприємств можна назвати „проблематичною”. А чому б і не назвати все своїми назвами – катастрофічною? Бо із 6 підприємств району, що становлять його економіку, двоє взагалі не планують виробництва! З листопада не працює наш хлібозавод, на даний час проводиться процедура банкрутства. Наша колишня гордість – завод гіркої долі, який востаннє мав назву БМЗ (Бахмацький машинобудівний завод), у наступному році знову змінює напрямок. Що то буде – не сказано.  А  на сьогодні завод має заборгованість по всьому і щоб  розрахуватися з робітниками і державою, проводить демонтаж обладнання. „Бахмачконсервмолоко” теж грошей району не принесе - вже третій рік триває процедура банкрутства. Ну, від себе додам: якщо таке згущене молоко виробляти, як зараз, то й тужити нема за чим.

Тож  не два, а три виходить, чи не так? А лідером, як  сказано доповідачкою, залишається „Бахмачм`ясо”. Звісно, ще вагонне депо, та це заслуга залізниці. Стабільно тримається друкарня.  Наш район – аграрний, тож і сільськогосподарська галузь залишається пріоритетною. У ній планується збільшення загального виробництва на 9%.  Що цікаво погалузево, то це зменшення нашої традиційної культури – цукрового буряку (колись Бахмаччину називали „бурякосійною”) і збільшення олійних культур, майже втричі. Ця тенденція, як відомо, загальна – кажуть, вигідніше.

В транспорті нас очікує поступова заміна малогабаритних маршруток на автобуси більшої місткості (це стосується сільських маршрутів).

Депутати приймали безліч всіляких програм, як і щороку – аби так вони виконувалися. Ось, наприклад, по вже прийнятій давно програмі про водозабезпечення району виступає депутат Євтушенко М.: „У Дмитрівці катастрофічна ситуація з водою, її фактично немає. Були башти на цегельному заводі, на заводі продтоварів – все порізали, знищили, розтягли...” Наскільки це проблемне питання, довели вигуки з місць:” І у нас не краще...”  „Практично у всіх населених пунктах району ситуація така ж, треба вивчати конкретно і знаходити кошти на вирішення”, - підводить підсумок  голова районної ради  В.Сорока.

І взагалі всі прийняті на цій сесії програми, за словами Володимира Миколайовича, носять декларативний характер. „Питання фінансування ми поки що не розглядаємо, бо не маємо ще бюджету. Це все лише поки що наші бажання”.  Так. Але ж про воду говорять вже щонайменше років 5, ще за іншого голови й інших депутатів, ще нинішній селищний голова Ковтун С., будучи депутатом, звертався. То чи не носять усі ті програми декларативний характер, бо з року в рік не виконуються? Навіщо їх, такі красиві, приймати, може, чесніше буде сказати, що вже давно немає ніяких програм „розвитку”, а є лише програма виживання?

А конкретні здобутки все ж були – виживати вдається все ж:  зданий газопровід по Красному, перша черга – по Північній частині міста, наприклад   (щоправда, останній – за державний кошт). Курінь вже газу радіє. 10 автобусних зупинок в районі встановили. А от зате пільговики цього року постраждали – у листопаді знов ввели один „проїздний день”.

Одним словом, помаленьку, як у всіх, життя триває. А яке життя без свят? Планували кошти й на це. При цьому виникла дивна колізія. Прийняли депутати доповнення й на ювілей виведення військ із Афганістану, і на ювілей райвійськкомату, а варто було депутату П.Лященку внести доповнення – на ювілей С.Бандері, так у залі загуло. „Що, у цьому залі не всі українці?- справедливо обурився Петро Миколайович. – Я щирий українець, і вважаю, що дату, яка  відзначається на державному рівні, повинен прийняти й наш район”.  Програму все ж проголосували, з доповненнями. Щоправда, були і «проти». Проти чого - не уточнювали.

І наприкінці – про те, чого у нас немає.  Про цензуру. Дослівно так відповіла редактор районної газети „Голос Присеймів`я” Т.Силка на запитання депутата С.Протащука. Сергій Миколайович говорив, що фракція БЮТ (яку він очолює) проголосує за бюджетну статтю – на дотацію газеті – у тому разі, як-що редактор і засновники газети  скажуть з трибуни, що цензури з боку адміністрації не існує. У чому редактор й  завірила: не існувало і не існує. Адміністрація скромно промовчала.

Понеділок у Бахмачі був  майже святковий: о 17-ій годині  29-го  запалала міська ялинка. Одразу після промови голови райдержадміністрації М.Булаха. Міський голова О.Поліщук і голова районної ради В.Сорока говорили вже під ялинкову ілюмінацію.  Артисти веселили піснями і звичним карнавальним перевдяганням. І взагалі все було як завжди –  сіро і буденно.

Ялинка - в надувних рятувальних кругах.

З промовців - лише Володимир Миколайович Сорока говорив без папірця, але гарно. Снігуронька з Дідом Морозом та весь їхній почет – з фонограмою. Народ, якого було вкрай мало, ентузіазмом і великою радістю не світився. Може, новий рік, разом з Биком, принесуть нам зміни? І ми будемо щирі й радісні мов діти?

 З надією на краще,
 Н.Теплова

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове