На свято Покрови в Батурині відкрили після реконструкції будинок культури. Тихо, без пафосу, але з “високими” гостями – районною і обласною владою. Значну подію в житті громади вирішили чомусь дуже не афішувати, то й було не вельми людно. А може виною була холодна погода? Тож і промови були недовгими, селищному голові Іващенку М.В. вручили символічного ключа, перерізали стрічку і вже в залі концертом грілися. Отже знову буде де танцювати й співати батуринцям. Сходки селищної, щоправда, не проведеш: зал малуватий, а селище (та ще й з найактивнішим народом!) чимале. Зате вже ж все – за останнім словом техніки і дизайну. Краса! 

 

В той день “відкривали сезон” чернігівські гості: голова обласної адміністрації В.Хоменко приїхав не сам, “привіз” відомі “Сіверські клейноди”, філармонійний оркестр. Концерт був на славу, а танцюристам все ж трохи затісно. Здавалося б, на такі кошти можна й сцену з залом зробити більші, й сам клуб - золотим. Багато хто так говорить, а кому –не можна, то думає. А втім, хтозна – які ті ціни будівельні... Вирішила поцікавитися у влади селищної.

Михайло Васильович Іващенко назвав цифри. Будували, тобто реконструювали, будинок культури 2 роки. Обійшлося все в суму 6 млн. 200 тис.грн., сама лише електрорадіоапаратура коштує 250 тисяч. Щодо моїх слів –“малий зал”- голова не згоден, каже – для Батурина вистачить. Розраховано на 242 місця, а мешканців селища нині – 2930. А якщо Батурин зараз асоціюється зі словом “відродження”, то напевне, мається на увазі і сучасність, не лише минуле? І відродитися він має і в демографічному плані? Ну що ж, у кожного своє бачення відносно “мало-багато”...

Поцікавилася – що надалі планується до відкриття. До листопада 2008-го,тобто до скорботної дати Батурина, говорить Михайло Васильович, повинен бути весь комплекс, до якого відноситься і зданий об’єкт: Воскресінська церква і школа (де має бути, в перспективі, музей археології), пам’ятний знак. Можливо, до наступного Покрова піднесеться і Покровська церква, що зводиться нині.

Державна програма по відновленню гетьманської столиці триває. І до відкриття головного об’єкта реставрації ще, напевне, довго. Палац Розумовського стоїть в лісах, він звик чекати – було всього в його житті.