Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Зубна страшилка
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 20 березня 2009, 09:13
Із габровських анекдотів:
Дорослий син питає батька: „На якого лікаря піти вчитися? Я хотів би на кардіолога”. „Та що ти, синку, йди на зубного, у людини тільки одне серце, а зубів аж 32!”
Його я і згадував у кріслі стоматолога, інстиктивно здригаючись від одного тільки звуку бормашини. Це „за бугром”, дбаючи про пацієнта-платника, вже давно забули про це страхітливе знаряддя тортур усіх карієсозалежних – воно там і звучить ніжніше, і кажуть, катує не боляче. Та що ж, батьківщину не обирають, і зуби болять не за національністю.
Отож, сидів я у рідній Бахмацькій стоматполіклініці. Де, згідно з Конституцією (для особливо принципових уточнюю – 49 стаття), я маю право на безкоштовне лікування, і де, згідно з суворою реальністю, без грошей ані руш. Та ми до того покірно (як завжди) вже звикли, ніхто мітингів не влаштовує, за конституційні права не бореться. Та й не той випадок, як кажуть: біжиш сюди підтюпцем з єдиною думкою – аби тільки зробили щось, щоб він, трясця його матері, не нив! І будь-які гроші заплатиш, аби було чим „хрустку скоринку, соковиті фрукти” (дивись рекламу)жувати, хіба не так?
Тож біжиш до них, рідних, благаєш – рятуйте!
Але щоб так! Вибачте, я вже краще сам, вдома, обценьками. Ні, ви уявіть, скільки ж це у моїх сусідів по черзі ( а я був 13) пострибало тих клятих мікробів у роті, бодай і „Колгейтом” почищеному?! Я чув, якщо не дурять, що ті ж самі медики нарахували до 30-40 тисяч! До чого це я? Та води ж у них немає! Щось там із трубами сталося. Ну зрозуміло, скільки літ тому водогону, з часів царя гороха: старожили розповідають, що до війни тут була електростанція при банно-пральному комбінаті (колишня терапія), потім стало пологове відділення – і я теж тут народився.
І майже як у тому столітті й возять зараз воду сюди – бочкою. І вже не перший день, навіть не перший тиждень! Це ж скільки треба води на всіх, бо ж народу тут завжди, як на прощу. Тобто слово „стерильність”, свята святих медичного закладу, просто почервоніло б від побаченого. А куди ж наша санстанція дивиться?
Одним словом, з крісла я – та й подався додому, буду заговорами бабусиними лікуватись.
Та до того ще й приспічило мені, людині немолодій... А скажіть мені, де можна справити природню потребу хоч у цій поліклініці, хоч у центральній? Ну простіть за такі подробиці, але ж всі ми люди живі. А ці заклади називаються „... охорони здоров’я – а хай йому грець, щоб мене так охороняли.
Простолюденко
Пошук по сайту
Детальніше...