Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Зубна страшилка

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Із габровських анекдотів:

Дорослий син питає батька: „На якого лікаря піти вчитися? Я хотів би на кардіолога”. „Та що ти, синку, йди на зубного, у людини тільки одне серце, а зубів аж 32!”

Його я і згадував у кріслі стоматолога, інстиктивно здригаючись від одного тільки звуку бормашини. Це „за бугром”, дбаючи про пацієнта-платника, вже давно забули про це страхітливе знаряддя тортур усіх карієсозалежних – воно там і звучить ніжніше, і кажуть, катує не боляче. Та що ж, батьківщину не обирають, і зуби болять не за національністю.

Отож, сидів я у рідній Бахмацькій стоматполіклініці. Де, згідно з Конституцією (для особливо принципових уточнюю – 49 стаття), я маю право на безкоштовне лікування, і де, згідно з суворою реальністю, без грошей ані руш. Та ми до того покірно (як завжди) вже звикли, ніхто мітингів не влаштовує, за конституційні права не бореться. Та й не той випадок, як кажуть: біжиш сюди підтюпцем з єдиною думкою – аби тільки зробили щось, щоб він, трясця його матері, не нив! І будь-які гроші заплатиш, аби було чим „хрустку скоринку, соковиті фрукти” (дивись рекламу)жувати, хіба не так?

Тож біжиш до них, рідних, благаєш – рятуйте!
 
Але щоб так! Вибачте, я вже краще сам, вдома, обценьками. Ні, ви уявіть, скільки ж це у моїх сусідів по черзі ( а я був 13) пострибало тих клятих мікробів у роті,  бодай  і „Колгейтом”  почищеному?! Я чув, якщо не дурять, що ті ж самі медики нарахували до 30-40 тисяч! До чого це я? Та води ж у них немає! Щось там із трубами сталося. Ну зрозуміло, скільки літ тому водогону, з часів царя гороха: старожили розповідають, що до війни тут була електростанція при банно-пральному комбінаті (колишня терапія), потім стало пологове відділення – і я теж тут народився. 

І майже як у тому столітті й возять зараз воду сюди – бочкою. І вже не перший день, навіть не перший тиждень! Це ж скільки треба води на всіх, бо ж народу тут завжди, як на прощу.  Тобто слово „стерильність”, свята святих медичного закладу, просто почервоніло б від побаченого. А куди ж наша санстанція дивиться?

Одним словом, з крісла я – та й подався додому, буду заговорами бабусиними лікуватись.

Та до того ще й приспічило мені, людині немолодій... А скажіть мені, де можна справити природню потребу хоч у цій поліклініці, хоч у центральній? Ну простіть за такі подробиці, але ж всі ми люди живі. А ці заклади називаються  „... охорони здоров’я – а хай йому грець, щоб мене так охороняли.

Простолюденко

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове