Та ні, талантів у нас чимало всюди, та й квітує літніми барвами вся наша гарна Бахмацька земля. А так називалися дитячі свята, що їх організували дорослі нашій малечі до їхнього законного Дня – захисту дітей. Від чого їх захищати? Як задуматись, у дитячому світі проблем чи не більше, аніж у нашому дорослому, і захищати їх дійсно є від чого. Але зараз – про свято. 

 

Вже зранку першого літнього дня гомінлива і весела дітлашня заполонила скверик біля Будинку дитячої творчості (який бахмачани вперто називають „клубом Леніна”) і дитяче містечко, яке обновилося до свята парканчиком і свіжпофарбованими лавочками. Майданчик – улюблене дітище нашої міської ради, тож і нову чергу ремонту презентували урочисто – з освяченням священниками місцевих храмів. Малеча з дитячих садочків сприймала все як ще одну красиву гру і підстрибувала від нетерплячки – скоріш малювати! І навіть дощ, що зливою набіг у наступні дні, не змив їхніх сонечок і хаток на асфальті: конкурс малюнку – улюблена традиційна розвага цього дня. А потому були концерти - на двох сценах, Будинку дитячої творчості та Будинку культури, напевне тому, що стільки глядачів не вмістила б жодна зала.  Автору пощастило потрапити на один з них, і переконалася в тому: у залі районного Будинку культури не було вільних місць, що не так часто буває. Дійсно, діти – найвдячніша публіка. А тим паче, якщо треба підтримати своїх - овації і „Браво!” не затихали! До концерту, розповіла режисер  Наталія Різничок, готувалися задовго: запросили до участі всі дитячі заклади міста. Усі й відгукнулися радо, бо є що показати глядачу, і наші таланти відомі не лише цій сцені. Так, в одній з публікацій ми вже згадували про диво-відкриття цьогорічного огляду художньої самодіяльності, призерок обласного конкурсу – вокальний ансамбль з міської школи №4.

Почули ми дівчаток і на цьому святі. Після інших, вже звикло фонограмних виступів, чисті дівочі голоси „наживо” були як першовідкриття, перший поцілунок, перше слово дитини... Та найбільше вразила реакція глядача: молодіжно-дитячий зал просто шалено аплодував народним пісням, на яких базується репертуар групи. А пісня у виконанні однієї з учасниць, Білаш Вікторії, змусила плакати не одну жінку-глядачку.

Чому – про це та інше в „Інтерв’ю після концерту” - у наступному номері газети.

 Взагалі цей концерт виправдав назву і сподівання організаторів: таланти ми дійсно маємо. Продовжують дивувати хореографічні успіхи – продемонстрували свою майстерність гуртківці з усіх шкіл, Будинку дитячої творчості, школи мистецтв.

Вальс – це танець вічний, як і саме мистецтво – впевнені юні танцюристи Бахмацької школи мистецтв (керівник -Т.Князєва).

Тож все таки хотілось би висловити побажання глядача: більше мистецтва чистого, без технічної, фонограмної обробки – так хочеться правди в мистецтві. Як і в житті.

Продовжило святкові враження інтерв’ю з людиною, захопленою своєю, мистецькою справою. Саме так представила Наталія Вікторівна Різничок художнього керівника Городищенського Будинку культури: „Побувайте у них на святі, це завжди цікаво та різноманітно, Алла ніколи не зупиняється на досягнутому, завжди в творчому пошуку. І городищенці, чуємо, дуже задоволені роботою свого культпрацівника”.

В Городищі Алла Віталіївна Мокан працює з 2005 року, зараз ще й обов’язки директора Будинку культури тимчасово виконує. Не дуже рвуться працювати в цій галузі, напевне. А от Алла не нарікає, говорить, цікаво працювати, особливо  - з дітьми. „У мене кожен ранок починається  їхніми дзвіночками-голосочками, а зараз канікули – то вони взагалі ще до відкриття клубу мене вже чекають. „Що сьогодні будемо робити?” – питають. Працюють у нас хореографічний, драматичний, спортивний гуртки, естрадного співу... Тісно співпрацюємо зі школою, усі свята практично разом проводимо”.

1 червня на сцені Городищенського будинку культури був справжній рай – квітковий. Ось польові квіти:Ромашка – Інна Демченко, Волошка – Аліна Вовк, Мак – Тася Згонник, а за ними – два Дзвоники: дві Алінки, Ціленко і Цюбера. Ну і як же без цариці квітів – Троянди, нею була Маринка Дорошенко. А володарка балу –Флора, богиня квітів. Діти-квіточки танцювали й співали, вірші декламували і навіть вітром віяли – Юра Крамар у оригінальному костюмі Вітра найбільше всім сподобався. Костюми і самі виготовляли, і колеги допомогли (дякує Алла за це костюмеру районного Будинку культури В.О.Гненик). Не відбувся б бал під назвою „Квітковий рай” без технічної допомоги тих же гуртківців: Юлі Вовк, Вікторії Янченко, Тетянки Пунтус. А Юля ще й вірша до сценарію написала. Одним словом, готувалися до свята з душею – тож і вдалося на славу. Усім сподобалось, а найбільше, звісно, батькам: дітям – радість, то радісно і їм. І взагалі, говорять, клуб - це просто як вогник на селі: спокійні за дітей – ділом займаються. То чи це не захист дітей? Той, з якого ми починали – від чого дітей захищати. Від байдужості, від черствості, від душевної ницості. Людина, яка серцем торкнулася прекрасного, вже захищена духовно. Але це вже мої журналістські роздуми, а Алла ще просить: „Обов’язково подякуйте від усіх учасників свята нашим помічникам-спонсорам: приватним підприємцям С.П.Вороні та В.Л.Моськіну, керівнику СП „Агродім” М.А.Бердичевському. І звісно – нашому сільському голові В.І Онищенку. Володимир Іванович  не просто підтримує: сам за характером творча людина, він, можна сказати, співавтор усіх свят. Та й взагалі у нас все робиться гуртом, по-домашньому”.

І все ж я не можу обійтись без проблематичного питання: „А взимку як ті гуртки ведуться, адже холодно, напевне, як у всіх сільських клубах?”  „А нас школа до себе пускає „на квартиру”, - посміхається з оптимізмом художній керівник. – І одна кімната у нас опалюється, там також займаємось”. Не скаржиться Алла Віталіївна, а нам все ж (журналісти – народ дошкульний) хочеться наприкінці оптимістичного матеріалу задатися питанням: коли ж наші діти будуть хоча б елементарно захищені, від холоду? Це що – період розрухи громадянської війни, що клуби, єдині осередки культури на селі, досі не опалюються? Та це ж громадянські війни ведуться в Україні „ у верхах”, а ми живемо тут– подивіться вниз. А ми все чуємо від чиновників, і нашого району в тому числі:”Мережа культури збережена”.  Ну так, ще не розвалилася, але яка ваша в тім заслуга? Це ось такі ентузіасти культурного „фронту” її бережуть. А щодо Дня захисту дітей– то добре, що він улітку. Тут нашим чиновникам повезло, сама природа допомагає – квітковий рай...