Багато бахмачан - мешканців мікрорайону, званого у нас „МКЗ”, просять: „Напишіть про нашу біду”. Оскільки сама автор часто буває в тих краях, також потерпає від цієї, м’яко кажучи, незручності. Справа в тому, що більшість з нас, бахмачан, є велосипедистами. І не стільки тому, що спортсмени заядлі – умови нашого містечка тому сприяють, та і найближчі села у Бахмач звично „вєліками” добираються. Хоча вже  є маршрутки, але ж на ньому, рідному, і дешевше, і зручніше. Тож і сюди – через „Гомельський”, двоколесного переніс, та й гайда далі. Та віднедавна цей путь став важкуватим. Але – все спочатку.

Усе, що дає розвиток нашому рідному місту, це дуже добре. Бо ж знаємо, що за нинішніх часів такого (крім торгівлі) майже немає, особливо у нас, в провінції. Практично не працюють заводи та підприємства, що давали стабільний прибуток і роботу бахмачанам: Хіммаш, АТП, сільгосптехніка і сільгоспхімія, з перебоями – МКЗ і м’ясокомбінат, список можна множити. А от залізниця тримається (в добрий час сказавши, як говорила моя покійна бабуся, аби не зурочити!) Завдяки залізниці ми і містом стали колись, завдяки їй і зараз виживаємо. Дуже приємно, що розширяється Бахмацьке вагонне депо, чим займаються, як відомо, кияни – Дарницьке депо. І ми щиро радіємо за городян, що тут отримують работу, за Бахмацьке депо, яке має такий авторитет в Україні. Сподіваємося, що і місту буде користь від столичних капіталовкладень: так, в інтерв’ю „Пораднику” ще минулого року керівництво говорило про перспективи розвитку інфраструктури, тобто допомагати Бахмачу київські партнери планують. Все це приємно.

 

Так от – проблема. У зв’язку з глобальною реконструкцією, на тому, всім відомому «Гомельському переході» стали значно вищими колії – замінили старі шпали.  Тяжко переходити ті колії навіть молодим, не кажучи вже про старенькі немічні ноги. А велосипедистам – і поготів. Може, знайдеться якийсь компромісний варіант? Адже частково тут вже давно існує дерев’яний настил, що дуже допомагає перехожим (і „переїжджим”!) Можливо, продовжити його?  Бо ж зрозуміло, що отой довжелезний паркан, яким відгородили депо і таким чином скоротили дуже зручний другий  шлях „навпрошки” до центру жителям мікрорайону, - це практична необхідність і тут вже нічого не вдієш.  Тож, може, хоча б цей перехід людям залишили?