Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Зворотний зв'язок

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Не втрачає читацького інтересу наша краєзнавча сторінка, зокрема, нариси Дмитра Дмитровича Дороша „Місто моєї зрілості”. І доповнюється спогадами і коментарями старожилів або ж їхніх нащадків.  Як нам видається, цікавою є інформація, якою поділився з нами І. П. Ковтун.

Спочатку – коротко про автора. Фронтовик, на долю котрого випало чимало випробувань, медик на війні і потім, все своє трудове життя, медик –залізничник, Іван Панасович відомий багатьом бахмачанам. Ось нещодавній випадок як підтвердження тому: наш знайомий і дописувач, людина, котру в його 87 цікавить світ та все, що в ньому відбувається, Іван Панасович якось, в черговий раз, зайшов до нас у гості. Сидимо, говоримо, записую саме ці спогади, про які піде мова – заходить жіночка, мешканка Бахмача. Ніна Харитонівна дуже погано бачить, але почувши голос нашого відвідувача, говорить: „Ви працювали на станції фельдшером, правильно? Не знаю Вашого імені, але пам’ятаю добре”. Такого треба заслужити – щоб тебе впізнавали по голосу!
 
Такий Іван Панасович і в усьому – небайдужий. Поки працював, спілкувався з багатьма людьми, то й назбирала пам’ять чимало цікавого. Ось таке почув колись від залізничників, історія передавалася від дідів-прадідів, докотилася й до нас.

- Дорошів дуже багато працювало на залізниці, давно, від її заснування. Було це за за царських часів. Приїхав з перевіркою у Бахмач чи сам цар російський, чи великий князь, його брат (не знаю точно, у якому році це було) – такі перевірки були щороку. Як от і зараз начальник Південно-Західної залізниці двічі на рік проводить такі перевірки, об’їжджає всі станції, виявляє недоліки в роботі, як спрацювали за відповідний період.

 От і його сіятєльство перевірив усе, обійшов усі служби і питає начальника депо – не знаю, вагонного чи паровозного: „Кто у вас хороший работник?” Начальник відповідає: „ Есть у нас такой - Дорош. Главное, что умеет паять не только на олово, а также на серебро”. „Добавить ему к жалованью 5 рублей!” – повелів високий перевіряючий.

А взагалі Дороші були і машиністами, і колійниками та інше, в усіх залізничних галузях. А цього Дороша, Дмитра Дмитровича, я знав особисто – ерудованою був людиною, цікавою, мав цінну колекцію марок.

Ще розповідали таке. У ті часи залізничники могли отримувати зарплату золотом або асигнаціями, та чомусь більшість надавала перевагу паперовим грошам – мовляв, золоті монети губляться. А одному мати наказала брати лише золотом, то воно його й виручило у скрутну хвилину. Був той парубок добрячим розбишакою, все у якісь халепи потрапляв, от одного разу засадили „у холодну” – так матері вдалося відкупитися тільки тим золотом. Щодо золота ще таке чув: у касира, що виплачував зарплату золотом (називався він „платєльщік”), був такий шматок шкіри цупкої. Викладував він гроші на цю шкуринку і відраховуючи, протягував вздовж, кожну монету – ось тобі 15 рублів, три монети по п’ять, ось тобі... А по закінченні шматок той спалював і – крапелька золота! От такі умільці були в усі часи.

Діліться, шановні читачі, і своїми спогадами та фотографіями Бахмача в різні часи. На цій світлині, що зберігається в Бахмацькому музеї, - Бахмач довоєнний. Вулиця Леніна, колишня Центральна, нині від неї залишився лише клаптик бруківки біля «Телекому» і першої 5-поверхівки.
 

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове