2 серпня відбуяло-відшуміло-відспівало. День, який традиційно завжди Бахмач святкував як свої іменини, бо ж День залізничника свято не суто професійне, а скоріш – загальноміське. І було так завжди – паркові гуляння другої серпневої неділі були найгучнішими і найтривалі-шими, крім хіба що випускного. Але це свято особливе, бо ж і став Бахмач містом завдяки залізниці. Тому і виникла така пропозиція стати цьому дню і святом міста одночасно. Другий рік поспіль спільно його і організовують міська рада  та залізничні профспілки, останні – тому що тепер, як відомо, професійним святом залізничників визначено 4 листопада, а друга неділя серпня стала називатися в нашому календарі як День профспілок залізничників та транспортних будівельників.

 

 

То чи вгадали організатори і як взагалі людям свято? – вирішив дізнатися „Порадник”. Ми могли б вам просто те свякування описати: що було, хто вітав і т.д. Але ж нам здалося цікавішим дізнатися різні думки і враження, бо намагаємось підходити до всіх подій аналітично: а чому і навіщо?

Щодо дати – різні думки. Дехто не визнає в принципі, говорять, що День міста – це 9 вересня. Просто звикли, як на мене. Логічнішою все таки здається думка, яку почула від ветерана війни і праці, Почесного залізничника П.А. Лук’яниці: 9 вересня – день пам’яті, поминання, а не розваг. У розмові Петро Андрійович, крім іншого, мовив фразу, що вразила глибиною: ”Зараз в клоччя розірваний зв’язок поколінь” (але про це, обов’язково!- іншим разом).
А ще „проти” у вересні майже щороку була погода: скільки разів автор слухала промови зі сцени в парку під парасолькою, а глядачів тоді було менше самих виступаючих. Підтягувалися ближче до вечора, молодь.

А зараз - літо, канікули, багато приїжджих, ще картоплю не убирають (у Бахмачі це головний „празник” вересня!) – аргументи важливі, що не говори.

Отже, по святу. „Очень много людей было. Концерт очень хороший. Такие зажигательные артисты, танцы очень понравились, вообще все молодцы. Почему у нас в городе так мало молодежи на сцене? А что приезжие – так ведь своих уже не раз видели, хочется новенького. Вот я приехала в Бахмач в 23, сейчас – 50, сколько, помню, в те годы, к нам приезжало c концертами в Дом химиков. Где все это сейчас?”- ділиться Аня, дружина залізничника.
Молодь відзначала сучасну апаратуру, сильну акустику, новинку для бахмачан – екран. Хлопцям, звісно, дівчата-танцюристки сподобались. Одному – настільки, що й на сцену підтанцьовувати видряпався, у відповідному стані.

 Артисти - народна студія вокального мистецтва „Камертон” Прилуцького міського Будинку культури – сподобались, одним словом, усім.

Микола Федорович Кириченко, незмінний органітор, учасник, часто - ведучий свята залізничників, також задоволений: „Щось у них краще, щось – у наших артистів, але в цілому добре”.

Залізничниця-пенсіонерка, яку завжди в парку бачу в це свято, Ніна Іванівна Тремба: „Гарно було, набагато більше ніж раніше людей, все добре. Ось тільки живу я далеко, то не змогла подивитися феєрверк”. Про це говорили майже всі (ну крім молоді – їм саме враз, звісно!) – об 11-ій не найкращий час. А феєрверк був класний! І кажуть, навіть дешевше минулорічного. До речі, з питанням про витрати автор звернулася до міської ради. Дотримуючись субординації, її працівники не назвали цифри без голови – Олег Васильович саме був у відрядженні. Думаю, це не секретна інформація і нам дозволять оприлюднити її пізніше. Що точно – то це те, що кошти спільні: залізничні, спонсорські, міського бюджету, що затверджувалось на сесії міської ради. А щодо іншого – оргкомітет, до якого входили і залізничні профдіячі, і працівники міської ради - попрацював багато. Що, власне, і відзначили усі, з ким говорила: незвичайно багато атракціонів, розважально-карнавальної продукції, облаштування самої сцени та спецефектів... Нагороджених Почесними грамотами міської ради було 33 бахмачан, з них залізничників – 17.  Ну це така вже стала схема – кращі по підприємствах і галузях. (До речі, поцікавилися у знайомої нагородженої – додаток до грамоти був у 50 грн. Теж гроші).  Були дві цікаві номінації: „Підприємець-благодійник”- ним став Лях Сергій („Граніт”), „Подвижник у сфері фізкультури і спорту” – Мицик Микола (ФСТ „Колос”). Гостей на святі не було, вітали бахмачан міський голова О.Поліщук, голова райдержадміністрації М.Булах і голова районної ради В.Сорока.

Правоохоронців  спитала: як з порядком у цьому році було? За словами дільничного інспектора Світлани Подласої, в цілому було спокійно, без ексцесів. Доставлено в міліцію було троє порушників: на двох складено адмін-протоколи за „розпиття спиртних напоїв”, третім виявився той самий „танцюрист” із сцени – за „дрібне хуліганство і злісну непокору органам” заплатив 170 гривень.

Від себе додамо те, з чим не звернулися до правоохоронців постраждалі, але що „мало місце”. У той день гуляли ще й десантники. Чи були то вони – хтозна, але перепало на горіхи перехожим на „зебрі”: хлопці в беретах просто їх побили, вискочивши з автомобіля. Мабуть, неправильно знак зрозуміли.

Ось таким був день 2 серпня в Бахмачі. Хто хоче поді-литися власними враженнями – будь ласка.

P.S. З підслуханого на святі: молодий залізничник на кожен залп феєрверку  - «Ось наша премія бабахнула, а оце - роз`їздні, а ця красива - 13-а зарплата»