Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Повернення Бога

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Усміхається Перун у свій золотий вус чи то гудцям, чи то старому волхвові, чи то деревійнику Альошкіну, що майже півроку трудився над ликом Божим, чи то люду многочисленному, що схилився перед ним у глибокім поклоні.

Зненацька небеса розірвав потужний з розкотами грім: трійка найсучасніших надзвукових винищувачів, прорвавши звуковий бар’єр, розтала за густою повстю хмаровиння.

Ні, шановний читачу, це не сторінки з історико-фантастичного роману. Це день двадцять четвертий серпня, 2009 рік, Київ.  На своє прадавнє місце повертався Бог Перун, якого звергли і в Дніпрі топили. Тисячоліття пройшло з того фатального часу, коли нація втратила свою віру, змінивши рідні міфи на міфи чужиницькі, втративши духовну консолідацію перед татаро-монгольською навалою. „І плакаша весь люд, -  відзначив літописець, - кличучи: Видибай, виринай, Перуне-Боже!”

І ось через тисячу літ праправнуки Даждь-Божі кличуть його. Й на дужих козачих плечах поплив з дубу висічений Перун золотовусий, тим самим шляхом, яким його тягли до Дніпра. Поплив на своє предковічне місце. Щоб з пагорбів Дніпрових охороняти Русь святу.

Рідна земля! Рідна віра! Рідна мова!” – ось три камені рідновірства-ріднославства, що лунали в єдиному пориві й тут, й біля пам’ятника Кобзареві. Й постав гордий лик небесного воїтеля біля музею історії Києва, що близ Десятинної церкви. „Десь тут, - як пояснили працівники музею, - й було святилище Перунове”.

- Це надзвичайної ваги подія, - відзначив волхв Родослав з Сіверщини, - поверненням Перуна на Святу гору ми знімаємо прокляття відунів, що тяжіло над нашою державою тисячу років, ввергаючи її в нескінченні біди. Чужі боги не захищають наш народ, бо ми їм чужі. Тільки рідним Богам ми діти рідні!

- Перун снова падключіт нас до касмічєскої сіли-енергії. Ведь гета же мєста святоє! – мовив й посланець з Білої Русі.

- Как раз отсюда, с Киева, начнется возрождение всей Руси, всего славянства, - наголосив гість з Росії, воїтель Ратибор.- Вся эта чужая идеология отпадет от наших ног, как пыль от сапог моей трудной дороги сюда!

І злетіли до враз просвітлених небес слова молитви волхва з Сіверщини, дивовижні слова, збережені до наших днів, на чисті справи – в день сьогоднішній. 
                                                    
Вл. Верба

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове