Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
З турботою про ветеранів
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 11 вересня 2009, 13:27
„Сльозно прошу Вас...” Коли читаєш таке, мимоволі сам заплачеш. До чого ж треба довести людину, щоб просила слізно те, що їй по праву належить!
Євдокії Василівні Демченко 81 рік, нещодавно, у серпні виповнилось. Із своєї квартири на 5 поверсі вона вже давно нікуди не виходить – лише на балкон, „повітрям подихати”. І то – на двох палицях, ноги дуже болять. У кімнатах, не дивлячись на те, охайно і затишно. „Та що ти, дитинко, колись було охайно, а зараз ні, куди там. Ось глянь на стелю...” Оце і є оте „сльозно прошу”.
Дах більш ніж 30-річного віку тече, і тече просто на голову, можна сказати. „Бувало й таке: сплю, а на мене штукатурка сира шматками полетіла, текло так, що й тазки підставляти доводилось. Одного разу до люстри сирість добралася, аби я не прийшла тоді якраз додому, то б може і пожар був, а так тільки замикання. А ось подивіться – вже цеглини вивалюються” (це під дахом – стіна її спальні, що виходить на вулицю, роздивляємося з балкону, який теж весь в брудних патьоках).
Це не страшилка, це одна з реальних історій нашого міста. Знаю, що далеко не виняткова. Про подібне вже доводилось писати й мені. Але ж вражає саме в цій історії те, що це та „категорія” (мовою чиновників) людей, про яких вони найбільше дбають, говорять гарні слова на всіляких урочистостях. Ось і сьогодні було таке свято – День визволення Бахмача, найсвятіший день для жителів нашого району, що пережили окупацію. І знов говорились красиві слова про нашу вдячність і любов. Любов – річ відповідальна. Важче, гласить мудрість, любити одну людину, аніж все людство. Бо одній людині треба конкретно випрати сорочку, зварити борщ, зробити ремонт в квартирі...
І це повинен зробити конкретний ти.
Так от – до ремонту. Квартира №17 у будинку № 32, що по Першотравневій, - кутова. Тому, можливо, їй і „пощастило” так. Хоча, говорить господиня, все життя була задоволена була своєю оселею. „Навіть не відчували, що в казьонному домі живемо, тихо у нас було, спокійно, сусіди всі гарні поряд. А ця біда як почалась, не знаю, що й робити. Правда, ремонтували у минулому році, на трохи вистачило, та й знов та ж історія. Ось і написала я і в ЖЕК, і в міську раду. Писала і плакала – нікому ми, старі, не потрібні”.
Боже, нехай це буде лише словами, нехай не буде так – щоб „нікому не потрібні”! – думала, слухаючи стареньку.
Працювала Євдокія Василівна у Трансагентстві - „тільки подяки мала, ніхто поганого слова не сказав”. Квартиру отримали у 70-ті роки, коли приїхали з чоловіком-військовим у наше місто, поносило їх по світу, а повернулися додому – самі з Красилівки. Чоловіка-фронтовика не стало у 1991-ому.
І тепер вдова ветерана, сама переживши війну, просить „Допоможіть”! Не вперше просить. Не до одного звертається „сльозно”. Листи відносила в інстанції її помічниця – соціальний працівник територіального центру Валентина Калюжна. Говорила я і з Валентиною Іванівною: „Так, давно це вже тягнеться, шкода бабусю – гарна людина”.
У міській раді листа, чергового, цього вже року, „зареєстровано” – саме не було адресата, голови. Начальник ЖЕКу М.І.Дзюба написав резолюцію: ”Виконати роботи до 15.09.09р.”
Мабуть, не треба говорити навіть, що Євдокія Василівна ніколи в боржниках не числилась – такі люди якраз платять справно. Хоча мають пенсію 600 „з хвостиком”. „А мені вистачає, правда. Ліки, правда, дорогі, а так – що мені, одній, треба?”
Плата за квартиру – так? А квартира передбачає дах над головою – так? Хочеться вірити, що ця резолюція не буде відпискою.
Н.Теплова
Детальніше...