Головна

Поезія і музика…

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 26 квітня 2019, 16:20

Вони ніби сестри – загадкові та витончені, зворушливі та чуттєві, співзвучні та світлі. Музика надихає поета до створення нових тем, образів, метафор. А поезія хвилює душу композитора, звучить міріадами звуків у музичних творах. Так народжуються мрії, так починається щось нове.

Яким же гарним був учорашній день. Справжнє свято для душі! Недарма ж презентація моєї нової книги «Домінанта» відбулася у музичному залі школи мистецтв імені А.Розумовського. На свято прийшли небайдужі. І нехай був не вщерть переповнений зал і яблуку було де впасти, але туди прийшли саме ті люди, які люблять мистецтво слова та музики, а значить справжні, не з черствими душами…

На презентацію завітав сам Володимир Шовкошитний – людина унікальна; талановитий письменник, високопрофесійний видавець найпатріотичнішого відомого видавництва «Український пріоритет». Ліричності йому теж не бракує. Виступ пана Володимира про справжню поезію та справжніх поетів не завадило б послухати багатьом авторам віршованих рядків.

Чудові ведучі Людмила Іванько та Олена Леус уміло створювали атмосферу свята душі. Загалом, про талановиту родину Іваньків варто було б написати цілу поему чи повість. Відомий композитор та директор школи мистецтв Олександр Іванько проявив неабиякі організаторські здібності при підготовці до свята. А ще його музика так зігрівала душу! Маленька Саша, внучка композитора, майстерно та артистично виконала пісню свого дідуся на мої слова «Лети, лети журавлику». У залі був повний аншлаг! Вразила до глибини душі гра на фортепіано Валерії Чижик та Єлизавети Глушко, гра на скрипці Світлани Руденко, чудово прозвучала флейта Марії Луценко. А в перервах читалась поезія…
Були вітання і теплі слова від голови міської ради Павла Миколайовича Шимка, голови райдержадміністрації Тетяни Миколаївни Неділько, заступника голови районної ради Віталія Миколайовича Дзюби, викладача школи мистецтв (колишнього мого колеги, керівника, наставника) Бориса Яковича Гросмана. А яким приємним сюрпризом став візит відомого фотохудожника Віктора Миколайовича Кошмала, фото якого ви бачите зараз!

На святі домінували щирість, добро, любов до України...

Ольга БАТЬКОВСЬКА

„Вибір випав нам...”

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 26 квітня 2019, 15:51

Трапився днями на очі Дмитро Витюк – член нашої сільської ветеранської організації. Не бачилися, здається, від дня захисника Вітчизни, тобто з самого жовтня. Була справа на Вербну неділю, коли сам Бог велить відпочивати, то не квапилися. Згадав, що Дмитро Олександрович – чорнобилець, а календар ще вранці нагадав про сумну дату в житті українців – про річницю аварії. Про це і заговорили.

- Так, 26 квітня – найжахливіший день в житті країни. Мій Чорнобиль розпочався, правда, лише через рік, у -1987-му, - ділився ліквідатор. – Ще і тоді зона не стала медом – „дзвеніло” скрізь. Особливе, гнітюче враження справляв саркофаг. Монументальна височенна сіра споруда здавалася монстром, який причаївся, готовий до кидка. Наш взвод виконував різні завдання – довбали зайвий бетон, що протік при зведенні підмурівків зловісного четвертого блоку. Встановлювали датчики на охолоджувальне обладнання, попередньо замінивши кабелі живлення пультів управління. Де б не крутнувся, скрізь фонило. Дозиметр мали на десятьох, за обстановкою слідкували самі. Бувало, радіаційний фон тривалий час залишався відносно безпечним, а тут на - десь „грязь” і „насвітить” тобі за хвилину-другу на велику проблему.

Часто згадував домівку, рідних, особливо скучав за донечкою Юлечкою. І зараз проймає, як згадаю рученята п’ятирічного дівчиська на власній шиї. Наче могла вона усвідомлювати небезпеку, на яку наражалися там, на ліквідації наслідків. Служили зі мною земляки Володя Ціленко з Халимонового і Петро Гримак з Високого. Решта з усього Союзу – здебільшого українці, білоруси, росіяни...

Сам знаю, що співрозмовник - уже пенсіонер, ліквідатор другої категорії отримує пенсію, досить куцу. Не цурається випадкових заробітків – жити якось треба. Є у родині Витюків ще одна донечка, саме менша Оксана разом з батьком побула на морі за рахунок фонду. Було це років 20 тому. Згадують разом інколи сонячну Євпаторію. Це чи не єдине, чим віддячила держава моєму землякові за ті ризики. Правда, наполовину зменшили оплату за електрику та газ. І за це спасибі.

На гранітних плитах викарбуване і його ім’я та сотні побратимів, багатьох серед нас уже немає. Дмитро Олександрович уникає пафосних висловів: „Мусив хтось виконувати ту роботу. Вибір випав нам. Нехай ростуть діти, онуки. Хай пам’ятають...”

Угледів у ліквідатора ось це фото, білопінний квітуючий сад нагадає Дмитру Олександровичу березневий сніг 1987 року, коли вирушав приборкувати оскаженілий атом. Так було, будемо пам’ятати.

Василь Слабій,
голова сільської ради ветеранів

І знову перемога !!!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 26 квітня 2019, 15:25

16 квітня у м. Бровари відбулася остання хокейна зустріч у цьому сезоні між командами х/к Ромни та х/к Бахмач на Кубок мерів. Завдяки високій майстерності спортсменів, швидкісному темпу гри, добрій фізичній підготовці наша команда посіла I місце з рахунком 12:8. У результаті чого Кубок мерів у цьому сезоні залишається у м.Бахмачі!

Слова вдячності за матеріальну допомогу та підтримку висловлюємо меру міста Бахмач Шимку Павлу Миколайовичу.

Микола Мицик, голова БРО ФСТ “Колос”

Шана і уклін героям!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Актуальна тема

Опубліковано: П'ятниця, 26 квітня 2019, 14:54

Минає 33 роки від часу, коли сталася Чорнобильська катастрофа. Кожного року в річницю аварії люди згадують цю подію і тих, хто постраждав від її наслідків та проявив мужність і самовідданість при ліквідації. Проте, чим далі ми від дня аварії, тим більше вона здається багатьом десь у далекому минулому, стає малозначущою. Втім, ця найпотужніша техногенна катастрофа другої половини ХХ ст.. дала надто серйозний урок людству, щоб його можна було так легко забути.

За спогадами Ірхи Анатолія Петровича «3 жовтня 1987 року був направлений в Чорнобильську зону для ліквідації аварії. Військова частина 49903 розміщувалась в лісі 30-ти кілометрової зони недалеко від села Оране. За розподілом потрапив в 28-й окремий ремонтно-відновлюваний батальйон на посаду замполіта 3-ї ремонтної роти.

Ввесь склад запасу особисто зобов`язаних повзводно розмістили у великих брезентових палатках, але наближалась зима з її холодами та снігопадами. Тому головним завданням було на цьому етапі будівництво невеликих груб, буржуйки не обігрівали такі великі палатки і люди вночі мерзли.

Поруч із табором розміщувався технічний парк, де у великих металевих ангарах розміщувалась вся техніка та майстерні по її ремонту. Сюди привозилась вся спецтехніка для техогляду і ремонту, яка використовувалась на різних етапах ліквідації наслідків аварії.

3-тя ремонтна рота складалась із військовослужбовців запасу (так званих «партизанів»), які мали спеціальності: токарі, фрезеровщики, електрогазозварювальники, слюсарі-ремонтники, водії, які в основному займались щоденно ремонтом тієї техніки, яка працювала в забрудненій радіоактивними відходами 30-ти кілометровій зоні. Таку спецтехніку: бульдозери, гідрокрани, БТРи, тягачі та інші машини, використовували в безпосередній близькості від АЕС зазвичай завжди обмивали на ПУСО спеціальними речовинами. А якщо ж вона продовжувала при замірах показувати великий рівень радіації, то її відправляли наші «партизани» для захоронення на кладовища.

Крім того, окремі групи і бригади з роти чисельністю по 10-15 чоловік за наказом командування батальйону, іноді, відправлялись на різні роботи в майстерні сусідніх сіл, на будівельну базу, у парк особової зони Прип`яті, а також безпосередньо на атомну станцію для дезактивації приміщень їдальні № 15, в якій раніше харчувались працівники станції.

Під час вибуху на 4-му блоці реактора всі вікна і двері були вибиті, а стіни, підлога і стеля увібрали в себе стільки радіації, що всю штукатурку, дошки з підлоги і навіть радіоактивний грунт потрібно було здирати, зривати, а потім загружати в спеціальні контейнери для подальшого захоронення.

Відроджують традиції

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Вісті звідусіль

Опубліковано: П'ятниця, 26 квітня 2019, 14:26

Давня традиція православних пекти на Великдень паски, виготовляти писанки та крашанки залишається з нами дотепер. Крашанка — яйце, пофарбоване в спеціальному розчині синього, червоного, зеленого чи іншого кольору. Писанка —яйце з намальованим орнаментом.

Існує легенда, що найперше яйце мало всередині зародок усього світу. Яйце з орнаментом вважається свяченим. Писанки стають помічниками й захисниками, вони — символ добра й сонця.

Про все це, а також ще багато цікавого розповідає своїм підопічним керівник гуртка писанкарства при районному Будинку дитячої та юнацької творчості Ліана Лещенко. А ще вона запропонувала учням самим освоїти візерунки писанок, які можна було б повторити на пасхальних яйцях.

Ідея школярам сподобалась, з часом таких етюдів писанок-мальованок назбиралося кілька десятків. У Ліани Григорівни з’явилась ідея провести урочистий захід, присвячений і писанці, і самому Великодню.

Особливо до вподоби ця ідея прийшлася учням Курінської ЗОШ І-ІІ ступенів. Вони взялися за справу з подвійним ентузіазмом.

Цю ініціативу підтримали представники Благодійного Фонду Всеволода Кожемяки «Україна ХХІ» і аграрники Групи АГРОТРЕЙД, до складу якої входить СТОВ «Злагода», що господарює у селі Курінь. Адже і агрокомпанія, і Фонд постійно дбають про відродження народних традицій.

Завдяки цій підтримці надрукували буклет кращих робіт. Щоб створити малюнки для виставки, придбали для дітей фарби, олівці, фломастери, а також кілька десятків фоторамок для розміщення малюнків.

У Курінській школі відбулася виставка. Її відвідав виконавчий директор Благодійного Фонду «Україна ХХІ» Олександр Парщик. Він зустрівся з учнями, подарував буклети, ілюстрації, які зроблені самими ж школярами. Закликаючи їх продовжувати українські традиції, він сказав, що найвагомішим внеском у справу було б залучення молоді до хліборобства, до агрономії, бо саме хліб – усьому голова.

Було цікаво всім. Діти відчули корисність свого творчого захоплення. Задоволеною залишилася і Ліана Григорівна. Завдяки підтримці Групи АГРОТРЕЙД і Благодійного Фонду відбулися заходи, які додали дітям зацікавленості займатися писанкарством, відроджувати наше національне коріння.

Борис Сєдач

P.S. Ще ближче до Великодня подібний захід відбувся і у Халимонівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Адже тут господарює ще одне підприємство Групи – СТОВ «Агротрейд-Халимонове». Тамтешнім учням теж подарували святковий настрій. Ліана Григорівна розповіла про значення і зміст символів, зображених на писанках, про історію їх виникнення. Прочитала вірш, присвячений саме писанкарству. Приємно, що і учні знають чимало таких пасхальних куплетів. Запам’ятались слова:

Гарна писанка у мене –
Мабуть, кращої й нема.
Мамa тільки помагала,
Малювала ж я сама.

Служба 101 інформує!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 26 квітня 2019, 13:58

З 15 по 19 квітня поточного року на території району був проведений “Тиждень знань з основ безпеки життєдіяльності’’ в дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладах.

На підтримку проведення “ Тижня знань з основ безпеки життєдіяльності у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах’’ працівниками Бахмацького РВ У ДСНС України у Чернігівській області було організовано ряд пізнавальних заходів, а саме: проведено виступи перед учнями та дошкільнятами в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах району на тему запобігання невиробничого травматизму серед дітей.

Були доведені правила поведінки при виявленні вибухонебезпечних предметів часів Другої світової війни. А також організовані для дітей екскурсії до ДПРЧ –14 м. Бахмач з метою набуття практичних навичок дій та правил поведінки в разі виникнення надзвичайних подій різного характеру.

Щоб зберегти найцінніше – життя та здоров‘я наших дітей, не залишайте їх без нагляду. Виховуйте в них обережне ставлення до користування різного роду небезпечними приладами та предметами, контролюйте розваги дітлахів при перебуванні на водоймищах та у побуті.

Андрій Лях,
начальник Бахмацького
РВ УДСНС України у Чернігівській області

Гармонь – інструмент з душею

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини культури

Опубліковано: П'ятниця, 26 квітня 2019, 13:26

Уже не пригадаю, скільки мав років, як уперше почув гармошку - вона зачаклувала. Напередодні мама прочитала казку про гномів, то був упевнений, що саме живі чарівники, переховуючись за ребристими мехами, змушують то печалитися, то веселитися, а дорослих – ще й співати, танцювати і приплясувати.

У ті роки гармошка звучала скрізь: у клубах і на весіллях, на днях народження і урочистих проводах до армії, від рідної оселі до самісінького військомату. Ще раніше її мелодії підтримували бойовий дух бійців Вітчизняної. Пригадуєте:

Играй, играй, рассказывай,
Тальяночка, сама,
О том, как черноглазая
Свела с ума.

„Тальяночка” – це і є гармошка. Вона допомагала в освідченні почуттів, сприяла одруженню, з нею було легше сумували і змістовніше веселилися...

Переживання далекого дитинства і ранньої юності згадалися на Всеукраїнському фестивалі «ЧАРІВНА ГАРМОНЬ УКРАЇНИ». Цей яскравий захід зібрав виконавців з різних регіонів України – з Київщини і Полтавщини, Дніпропетровщини і нашого рідного Придесення. Зустрілися аматори у Бахмацькому будинку культури, концерт тривав довше п’яти годин, але хотілося, щоб дійство тривало ще. Не стану переказувати , бо це невдячна справа. Пригадуєте: ”Краще раз побачити, ніж сто раз почути”, хоча у нашому випадку „почути” теж слушне. Зверну увагу читача на інше.

Всеукраїнський фестиваль був присвячений місцевій поетесі Мотроні Лапі, яка збирала і оспівувала історію Зеленівки і хутора Баланіна, а ще 10-річчю встановлення пам’ятника хуторянам. Кілька раз під час перегляду відеофільму про творче життя поетеси і дослідниці подумки низько вклонявся світлій її пам’яті. Майстрині віршованого слова вже немає з нами, а її талант зібрав такий чисельний гурт поціновувачів народної творчості.

Не можу не згадати про незмінну ведучу подібних заходів, заступницю голови Асоціації гармоністів України Надію Марченко, яка на єдиному подихові провела колоритну концертну програму. Цьому, безсумнівно, сприяв Микола Кирик. Він директор сільського Будинку культури на Київщині, а ще палкий прихильник гармошки. Не дивно, що Микола Григорович – постійний учасник подібних заходів. До бахмацького дійства у нього особливе ставлення, бо з Мотроною Миколаївною поєднувала багаторічна творча дружба.

Так держать!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 26 квітня 2019, 12:45

Внимательно следил за проведением Познаньского Международного полумарафона (21,1 км), состоявшегося в Польще 14 апреля. Дело в том, что наша одноклубница Дарья Михайлова принимала в нем участие. Первой Дарье прийти к финишу не удалось, но уже в который раз третье место стало для неё как бы заговоренным. Её время 1час,12мин.20сек. – неплохо, однако.

А 20 числа в Переяславе-Хмельницком – городе 20 музеев, где преподавал Григорий Сковорода и 15 лет обитал Тарас Шевченко, состоялся 9-километровый Всеукраинский кросс «Музеи Переяслава».

Показательно, что и наши ветераны Борис Михайлов и Сергей Пулинец заняли привычные для себя ІІІ и ІV места.

Радуют одноклубники ДМК «Гармония» своими результатами. Своеобразный подарок к празднику.

Так держать!

Сергей Кровлайдис,
мастер спорта

До уваги любителів шахів!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 26 квітня 2019, 12:17

4 травня о 10.00 на базі Бахмацької ЗОШ №1 відбудеться відкритий районний шаховий турнір серед жителів Бахмацького району з настільного тенісу.

Запрошуємо всіх бажаючих взяти участь у змаганнях. Не пропустіть можливість гарно та з користю провести час. Також запрошуємо вболівальників. Чекаємо на вас!

Про участь у турнірі просимо повідомити за телефоном 098 841 33 03 Світлана Діденко.